СУТУЖНО, присл.
1. Присл. до сутужний. Передсвятковий час пройшов дуже сутужно і втомно для мене (Леся Українка, V, 1956, 304); Спочатку спільна праця йшла сутужно (Наука і життя, 10, 1967, 49).
2. у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Важко через складні обставини, великі труднощі; скрутно. Берись дружно, не буде сутужно (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 157); Сутужно зараз людям. Коні на війну пішли, а котрі залишилися в людей, так повиздихали (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 429); — З землею сутужно: що тих п'ятдесят вісім десятин на сорок три душі (Андрій Головко, I, 1957, 240).