в означеннях
Тлумачення, значення слова «суворість»:

СУВО́РІСТЬ, рості, жін.

1. Властивість за значенням суворий. Упав він на коліна І, поклонившися, подав свою картину. Вона поглянула з суворістю знавця (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 108); Він полюбив Карпати за їхню урочисту суворість і величну красу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 163); І дочка Терея плаче серед тополевих віт. Знай: кохання наплив буйний будить той солодкий звук. Не кажи: то жаль і скарга на суворість шлюбних пут (Микола Зеров, Вибр., 1966, 371); Яка застиглість і суворість форм! Яка довершеність пропорцій, норм! Поема, вирізьблена із граніту (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 92); — Настає зима, хуги і морози: чи вам бояться їх, сини Півночі? Залізні груди ваші не бояться ні суворості погоди, ні лютості ворогів (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 386).

2. Суворе ставлення до кого-, чого-небудь, суворе поводження з кимсь. Говорить [Панса] голосом тремтячим, з видимим зусиллям удавати твердість і суворість (Леся Українка, II, 1951, 456); Регулювальники майже ніколи не посміхалися, вони були надто заклопотані, привчені до суворості й стриманості (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 100);
//  Суворий вираз (обличчя, очей і т. ін.); суворий тон. Поволі зморшки зникали з чола, суворість щезала (Гнат Хоткевич, II, 1966, 167); Бригадир ніяк не міг надати суворості своєму голосу (Іван Багмут, Опов., 1959, 96).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 820.

Коментарі (0)