СУВО́РИЙ, а, е.
1. Надзвичайно вимогливий до себе
і до інших. Сувора удова, мати Варчина, не часто
пускала дочку на гулянки (Леся Українка, III, 1952, 564);
— Страх суворий у нас єфрейтор! (Олесь Гончар, III, 1959,
102); Не будемо суворими до тих, у кого думки були,
мов каламутна вода (Михайло Стельмах, I, 1962, 612);
//
Зовнішність або поведінка якого свідчить про тверду
вдачу; непривітний, похмурий. Він був неласкавий,
суворий; вічна турбота ховалась у нього під волохаті
брови (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); Суворі люди живуть у
горах (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 83); Навіть Штефан, завше
суворий і мовчазливий, мов посвітлішав (Гнат Хоткевич, II,
1966, 39);
// Власт. такій людині. І топиться, як віск,
від тієї пісні суворе серце жорстокого хана, і він уже
не може слухати далі тоненького голосочка дівчинки
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 472); * Образно. Пригадую й суворі
окуляри [дядька], Нитками перев'язані сяк-так..,
І щось таке — не свитку й не піджак, А нібито сюртук
великопанський (Максим Рильський, II, 1960, 67);
// Сповнений
твердості, непохитності. Амфіон стоїть замислений,
опустивши руки, і з суворою тугою дивиться
в землю (Леся Українка, I, 1951, 453); Мічурін подивився на
сад. Його обличчя набрало звичайного виразу заклопотаності
й суворого замислення (Олександр Довженко, I, 1958, 407);
// Який виражає твердість, непохитність; серйозний,
непривітний. Петрушка ніколи не чув такого глухого,
такого суворого голосу в Остапа (Панас Мирний, IV, 1955,
30); Хлоп'ята мовчали. Їхні обличчя були суворі, дитячі
губи міцно стиснуті (Олесь Донченко, VI, 1957, 94); І довго
у серці моєму бринів Твій голос ласкавий, твій погляд
суворий (Михайло Стельмах, V, 1963, 31);
// перен. Похмурий,
понурий (своїм кольором, освітленням і т. ін.). Стіни
[тюрми] суворі, страшні (Архип Тесленко, З книги життя, 1949,
90); Спокійними очима .. дивилася [Маруся], дивилася
на далекі сині верхи Буковини, на суворе пасмо Чорної
гори (Гнат Хоткевич, II, 1966, 43);
// перен. Який викликає
думки про що-небудь серйозне, сумні спогади і т. ін.
Мотив був суворий, мужній і по-своєму оригінальний.
Він навіював думку про важкий і героїчний труд моряків,
про одвічний гуркіт штормового моря... (Зінаїда Тулуб,
В степу.., 1964, 399).
2. Який не припускає ніяких полегкостей, поблажливості.
Скоро сувора служба відучить вас від.. сантиментів
(Гнат Хоткевич, I, 1966, 141); — А хто перейде в стан
іуд, тоді того хай покарає товаришів суворий суд!
(Володимир Сосюра, II, 1958, 486); Особливо суворої перевірки зазнає
радянський лад у роки Великої Вітчизняної війни
(Програма КПРС, 1961, 15);
// Нещадний, жорстокий (про
заходи покарання, впливу і т. ін.). [Мессія:] Ти моє
рабиня, що знає волю пана і не слуха. Таких рабів сувора
кара жде (Леся Українка, II, 1951, 112); Руський дух не
вдалося зломити, і ось він уже ширяє над степом
і несе на багнетах сувору кару ворогові (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
503);
// Немилосердний через свою прямоту, справедливість
або невідворотність. Не побоялася вона написати
Орлову, добиваючись помилування або принаймні
дозволу йому [Т. Шевченку] малювати, за що одержала
сувору відповідь з прямою загрозою судом та арештом,
коли вона й далі буде цікавитися долею засудженого
поета (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 482); Страшна дійсність
постала перед його духовним поглядом у всій своїй
суворій неминучості... Похід на Україну... Важка війна
з панством польським... (Олександр Довженко, I, 1958, 237); Сувора
правда.
Сувора догана; Сувора догана з попередженням —
види адміністративного, партійного і т. ін. стягнення.
[Аркадій:] Сьогодні мені записали сувору догану
і знімають на низову роботу (Олександр Корнійчук, I, 1955, 140);
[Бабуня:] Догану тобі сувору з попередженням, ось що
тобі треба (Іван Микитенко, I, 1957, 481).
3. Який не припускає відхилень від прийнятих норм, правил. Взагалі чистота тут ідеальна, народ скромний, трохи суворий у звичаях (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 333); У суворих селянських звичаях дівоча вірність стояла врівень з вояцькою честю (Михайло Стельмах, I, 1962, 260).
4. Який має виконуватися неухильно. Управа..
прислала суворий наказ, щоб старшина, не гаючи часу,
поладнав шкільну мебель (Борис Грінченко, I, 1963, 322); Десант
готувався у суворій таємниці (Олесь Гончар, II, 1959, 273);
// Заснований на неухильному дотриманні певних норм,
правил. Давно вже став [полігон] часткою чабанського
життя, владно ввійшов у нього своїм гуркотом, загадковістю,
суворим розпорядком... (Олесь Гончар, Тронка, 1963,
64); Суворий режим; Сувора дієта; Сувора дисципліна;
// Цілковитий, точний. Поросятина, дробина, балики,
ікра, незамінні вареники й незрівнянна українська
ковбаса з'явилися на столі у всій своїй красі й суворій
послідовності, віддавна заведеній хлібосольною господинею
(Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 204).
Тоном суворого присуду див. присуд.
5. Який відзначається простотою форм, обрисів
і т. ін., не має прикрас. Лінії суворих колонад І вежі,
в небо знесені безкрай, Немов умиті вранці, на зорі
У сонячному сяють янтарі (Максим Рильський, II, 1960, 286);
Ні, не забути півночі мені, її красу, незайману, сувору
(Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 265);
// Який відповідає вимогам
класичного стилю; правильний. Марція немолода вже
пані, обличчя суворого римського типу (Леся Українка, III,
1952, 176).
6. Дуже тяжкий, сповнений труднощів, випробувань.
Матерів сувора доля: серце нив дні і ночі (Олекса Гуреїв,
Друзі.., 1959, 9); Скільки нами пережито Суворих,
радісних хвилин (Павло Усенко, Сини, 1947, 5); Сувора дійсність;
Суворі бої; Суворі умови життя;
// Який викликає
тяжке почуття. Безкрає перекопське побоїще під небом
осіннім, з безліччю полеглих у вічнім пориві: в
закам'янілому штурмі, — на все життя понесе Яресько цю
сувору картину в своїм серці (Олесь Гончар, II, 1959, 444).
♦ Проходити (пройти) сувору [життєву] школу —
гартуватися в боротьбі з труднощами. Михась пройшов
сувору школу, та твердо йшов крізь років дим, вступив
у лави комсомолу, став активістом молодим (Володимир Сосюра, II,
1958, 436); Він пройшов велику і сувору життєву школу,
працював на заводах Луганська і Харкова. За участь
у страйку він був арештований (Радянське літературознавство, 3, 1957, 6).
7. Несприятливий для життя; небезпечний для
перебування. Талант квітникарки відкрився в Ліни
несподівано після переїзду сюди з суворих північних країв
(Олесь Гончар, Тронка, 1963, 165); Які небезпеки Нас виглядають
в Атлантовім краї, в суворому морі, Де приставати
не сміє ні варвар, ні наш корабельник? (Микола Зеров,
Вибр., 1966, 195);
// Дуже холодний. Хто знає,..
чого йому суворого зимового вечора весняний подих
згадається? (Леся Українка, III, 1952, 476); Зима тисяча
дев'ятсот двадцять четвертого року була сніжна й дуже
сувора (Олександр Довженко, I, 1958, 471).