в означеннях
Тлумачення, значення слова «суворий»:

СУВО́РИЙ, а, е.

1. Надзвичайно вимогливий до себе і до інших. Сувора удова, мати Варчина, не часто пускала дочку на гулянки (Леся Українка, III, 1952, 564); — Страх суворий у нас єфрейтор! (Олесь Гончар, III, 1959, 102); Не будемо суворими до тих, у кого думки були, мов каламутна вода (Михайло Стельмах, I, 1962, 612);
//  Зовнішність або поведінка якого свідчить про тверду вдачу; непривітний, похмурий. Він був неласкавий, суворий; вічна турбота ховалась у нього під волохаті брови (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); Суворі люди живуть у горах (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 83); Навіть Штефан, завше суворий і мовчазливий, мов посвітлішав (Гнат Хоткевич, II, 1966, 39);
//  Власт. такій людині. І топиться, як віск, від тієї пісні суворе серце жорстокого хана, і він уже не може слухати далі тоненького голосочка дівчинки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 472);  * Образно. Пригадую й суворі окуляри [дядька], Нитками перев'язані сяк-так.., І щось таке — не свитку й не піджак, А нібито сюртук великопанський (Максим Рильський, II, 1960, 67);
//  Сповнений твердості, непохитності. Амфіон стоїть замислений, опустивши руки, і з суворою тугою дивиться в землю (Леся Українка, I, 1951, 453); Мічурін подивився на сад. Його обличчя набрало звичайного виразу заклопотаності й суворого замислення (Олександр Довженко, I, 1958, 407);
//  Який виражає твердість, непохитність; серйозний, непривітний. Петрушка ніколи не чув такого глухого, такого суворого голосу в Остапа (Панас Мирний, IV, 1955, 30); Хлоп'ята мовчали. Їхні обличчя були суворі, дитячі губи міцно стиснуті (Олесь Донченко, VI, 1957, 94); І довго у серці моєму бринів Твій голос ласкавий, твій погляд суворий (Михайло Стельмах, V, 1963, 31);
//  перен. Похмурий, понурий (своїм кольором, освітленням і т. ін.). Стіни [тюрми] суворі, страшні (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 90); Спокійними очима .. дивилася [Маруся], дивилася на далекі сині верхи Буковини, на суворе пасмо Чорної гори (Гнат Хоткевич, II, 1966, 43);
//  перен. Який викликає думки про що-небудь серйозне, сумні спогади і т. ін. Мотив був суворий, мужній і по-своєму оригінальний. Він навіював думку про важкий і героїчний труд моряків, про одвічний гуркіт штормового моря... (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 399).

2. Який не припускає ніяких полегкостей, поблажливості. Скоро сувора служба відучить вас від.. сантиментів (Гнат Хоткевич, I, 1966, 141); — А хто перейде в стан іуд, тоді того хай покарає товаришів суворий суд! (Володимир Сосюра, II, 1958, 486); Особливо суворої перевірки зазнає радянський лад у роки Великої Вітчизняної війни (Програма КПРС, 1961, 15);
//  Нещадний, жорстокий (про заходи покарання, впливу і т. ін.). [Мессія:] Ти моє рабиня, що знає волю пана і не слуха. Таких рабів сувора кара жде (Леся Українка, II, 1951, 112); Руський дух не вдалося зломити, і ось він уже ширяє над степом і несе на багнетах сувору кару ворогові (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 503);
//  Немилосердний через свою прямоту, справедливість або невідворотність. Не побоялася вона написати Орлову, добиваючись помилування або принаймні дозволу йому [Т. Шевченку] малювати, за що одержала сувору відповідь з прямою загрозою судом та арештом, коли вона й далі буде цікавитися долею засудженого поета (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 482); Страшна дійсність постала перед його духовним поглядом у всій своїй суворій неминучості... Похід на Україну... Важка війна з панством польським... (Олександр Довженко, I, 1958, 237); Сувора правда.
 Сувора догана; Сувора догана з попередженням — види адміністративного, партійного і т. ін. стягнення. [Аркадій:] Сьогодні мені записали сувору догану і знімають на низову роботу (Олександр Корнійчук, I, 1955, 140); [Бабуня:] Догану тобі сувору з попередженням, ось що тобі треба (Іван Микитенко, I, 1957, 481).

3. Який не припускає відхилень від прийнятих норм, правил. Взагалі чистота тут ідеальна, народ скромний, трохи суворий у звичаях (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 333); У суворих селянських звичаях дівоча вірність стояла врівень з вояцькою честю (Михайло Стельмах, I, 1962, 260).

4. Який має виконуватися неухильно. Управа.. прислала суворий наказ, щоб старшина, не гаючи часу, поладнав шкільну мебель (Борис Грінченко, I, 1963, 322); Десант готувався у суворій таємниці (Олесь Гончар, II, 1959, 273);
//  Заснований на неухильному дотриманні певних норм, правил. Давно вже став [полігон] часткою чабанського життя, владно ввійшов у нього своїм гуркотом, загадковістю, суворим розпорядком... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 64); Суворий режим; Сувора дієта; Сувора дисципліна;
//  Цілковитий, точний. Поросятина, дробина, балики, ікра, незамінні вареники й незрівнянна українська ковбаса з'явилися на столі у всій своїй красі й суворій послідовності, віддавна заведеній хлібосольною господинею (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 204).
 Тоном суворого присуду див. присуд.

5. Який відзначається простотою форм, обрисів і т. ін., не має прикрас. Лінії суворих колонад І вежі, в небо знесені безкрай, Немов умиті вранці, на зорі У сонячному сяють янтарі (Максим Рильський, II, 1960, 286); Ні, не забути півночі мені, її красу, незайману, сувору (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 265);
//  Який відповідає вимогам класичного стилю; правильний. Марція немолода вже пані, обличчя суворого римського типу (Леся Українка, III, 1952, 176).

6. Дуже тяжкий, сповнений труднощів, випробувань. Матерів сувора доля: серце нив дні і ночі (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 9); Скільки нами пережито Суворих, радісних хвилин (Павло Усенко, Сини, 1947, 5); Сувора дійсність; Суворі бої; Суворі умови життя;
//  Який викликає тяжке почуття. Безкрає перекопське побоїще під небом осіннім, з безліччю полеглих у вічнім пориві: в закам'янілому штурмі, — на все життя понесе Яресько цю сувору картину в своїм серці (Олесь Гончар, II, 1959, 444).
Проходити (пройти) сувору [життєву] школу — гартуватися в боротьбі з труднощами. Михась пройшов сувору школу, та твердо йшов крізь років дим, вступив у лави комсомолу, став активістом молодим (Володимир Сосюра, II, 1958, 436); Він пройшов велику і сувору життєву школу, працював на заводах Луганська і Харкова. За участь у страйку він був арештований (Радянське літературознавство, 3, 1957, 6).

7. Несприятливий для життя; небезпечний для перебування. Талант квітникарки відкрився в Ліни несподівано після переїзду сюди з суворих північних країв (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 165); Які небезпеки Нас виглядають в Атлантовім краї, в суворому морі, Де приставати не сміє ні варвар, ні наш корабельник? (Микола Зеров, Вибр., 1966, 195);
//  Дуже холодний. Хто знає,.. чого йому суворого зимового вечора весняний подих згадається? (Леся Українка, III, 1952, 476); Зима тисяча дев'ятсот двадцять четвертого року була сніжна й дуже сувора (Олександр Довженко, I, 1958, 471).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 819.

Коментарі (0)