в означеннях
Тлумачення, значення слова «сверблячка»:

СВЕРБЛЯ́ЧКА, и, жін.

1. Те саме, що свербіж. Скарлатинозний висип, як правило, супроводиться сверблячкою (Шкільна гігієна, 1954, 306); Сверблячку можна припинити, якщо протерти покусані місця нашатирним спиртом або розчином питної соди (Радянська Україна, 22.V 1971, 4);  * У порівняннях. Заздрість роз'їдає старого товстуна, наче сверблячка, і він не може спокійно всидіти на місці (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 240);
//  Уживається як лайливе слово. Старий Кухта, вискочивши з-за столу, на стару накинувся: — Та замовкни, сверблячко, щоб тобі вже навіки заціпило! (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 348).
Сверблячка язика, жарт. — схильність до базікання. — Нагадуєш ти мені трохи Передерія. У вас одна хвороба — сверблячка язика (Натан Рибак, Час.., 1960, 427).

2. перен., розм. Сильне бажання, прагнення. Пема нічого гідного уваги в моєму житті, крім тієї сверблячки до писання (Іван Франко, I, 1955, 26); Воно, звісно, дурниця писати п'єси в четвертому класі, але що вдієш, коли тебе так тягне до цього писання? Уже вся школа підсміюється над моєю сверблячкою (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 213).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 68.

Коментарі (0)