СВЕРДЛОВИ́Й, а, е. Стос. до свердла;
// Признач.
для свердлування. За хутором стояла свердлова вежа,
від неї клубками вибухав дим із двигуна (Іван Ле, Опов. та
нариси, 1950, 117).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 69.
СВЕРДЛОВИ́Й, а, е. Стос. до свердла;
// Признач.
для свердлування. За хутором стояла свердлова вежа,
від неї клубками вибухав дим із двигуна (Іван Ле, Опов. та
нариси, 1950, 117).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 69.