СВІ́ЧКА, и, жін.
1. Паличка воску, лою, стеарину
з ґнотом усередині, яку використовують для освітлення.
Він сквапно засвітив свічку, наблизив її до Раїсиного лиця
і стурбовано поспитав: — Що з вами? (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
316); Щасливі дні, щасливі ночі, Коли при свічці лойовій,
Хоч мерзли пальці, сліпли очі,.. Я так над книжкою сидів
(Іван Франко, XIII, 1954, 411); Праворуч від нього, на столику,
рівним вогнем горіла свічка (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 30);
* Образно. Свічки їх життя почали горіти кожда в інший
бік (Іван Франко, IV, 1950, 200); Часом їй здавалось, що
от-от засвітяться перед нею дві свічки вовчих очей... (Борис Грінченко,
II, 1963, 293); * У порівняннях. Білі берези блищали, неначе
білі воскові свічки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 352); Очі сяли, як
свічки гарячі (Максим Рильський, I, 1960, 231); Заєць сидів перед
ними на стежці, виставивши вуха вгору, як свічки (Олесь Гончар,
IV, 1960, 59);
// перев. мн., розм. Суцвіття деяких
рослин, що нагадують свічку. Тамара ніколи не бачила
київських каштанів, і лише з захоплених розповідей
знайомих уявляла привабливість цих чудових дерев, коли
вони викинуть серед зеленого листу сріблясті свічки
цвіту (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 280);
// у знач. присл.
свічкою. Вертикально. Коли ж спробував скочити на
одного з них молодший табунник, кінь одразу затанцював
на місці, потім звився дибки, з хвилину стояв свічкою
і помчав його степом диким кар'єром (Зінаїда Тулуб, В степу..,
1964, 321); Дельфін підпливав до човна і, опустивши
донизу всю задню частину тіла, ставав свічкою (Наука і життя,
2, 1967, 22).
Поставити свічку див. поставити 1.
♦ Вдень із свічкою не знайти див. знаходити; Звестися
на [воскову] свічку — дуже схуднути, змарніти.
Пані Леговська, молода ще удова по Славному інженерові,
звелася на воскову свічку (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 64);
[Ніби (мов, немов і т. ін.)] скапувати свічкою див.
скапувати; Ні богові свічка, ні чортові коцюба (кочерга)
див. бог; Палати (горіти, згоріти і т. ін.), як свічка —
горіти рівним високим яскравим полум'ям. Майдани
Кров почервонила. А оранди з костьолами, Мов свічки,
згоріли (Тарас Шевченко, II, 1963, 147); Сторожка біля воріт горіла,
як свічка, частина селян вбігла вже в будинок (Петро Панч,
Гомон. Україна, 1954, 113); Рівний, як свічка —
стрункий; який тримається дуже рівно, прямо. Олександра
стояла, спершись на сапу, рівна, як свічка (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 59); Незабаром прибув дипломат. Сухорлявий
і рівний, як свічка (Степан Олійник, Вибр., 1959, 132); Свічки в
очах засвічуються (засвітились, стали, блиснули і
т. ін.) — ряботить в очах від сильного оглушливого удару
по голові, обличчю. В очах Андрія засвічуються блискучі
жовті й червоні свічки, він чує якийсь гострий, неможливий
біль у голові (Іван Микитенко, II, 1957, 304); — Ну й вперіщила,
Фросинко, мене халявою!.. Віник я ще стерпів... А
халявою як втяла, їй-бо, в очах свічки стали (Володимир Бабляк,
Вишневий сад, 1960, 43); Танути, мов (наче, як і т. ін.)
свічка див. танути; Треба з свічкою серед дня шукати
(вишукувати і т. ін.) кого, що — когось, чогось дуже мало,
хтось, щось рідко трапляється. Таких диваків, як ти,
на світі дуже мало, їх треба з свічкою серед білого дня
шукати (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 67); Що будете
робити, коли старовина так витрачується, що треба її
з свічкою удень вишукувать?! (Панас Мирний, V, 1955, 408);
Хоч свічки ліпи див. ліпити.
2. спец. Пристрій, за допомогою якого запалюють пальну суміш. Запалювальна свічка служить для утворення електричної іскри в циліндрі двигуна (Зернові комбайни, 1957, 225); Доки Павловський колупається в моторі, протираючи свічки, ми теж чепуримо себе, зчищаємо з ніг багнюку (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 31).
3. мед. Лікувальний препарат у вигляді маленької палички з одним конусоподібним кінцем, який використовують при лікуванні геморою, запору і т. ін.
4. фіз. Одиниця виміру сили світла. Згідно з міжнародною угодою за одиницю сили світла прийнята свічка. Свічка — певна частина сили світла, яке дає еталонна лампа розжарювання особливої будови в суворо визначеному напрямі (Курс фізики, III, 1956, 261).
5. перен. Прямий, вертикальний зліт вгору (м'яча, літака і т. ін.). Юрко, на знак подяки матросу, прийняв м'яча і сильно вдарив, пославши в небо чудову свічку (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 81); Він готовий був власним життям поділитися з другом в цю мить,.. щоб був він в усьому здоровий.. і небо щоб було йому доступне, як отим реактивникам, що зараз саме ставлять над степом височенні свічки... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 123).
6. діал. Очанка.