в означеннях
Тлумачення, значення слова «свідок»:

СВІ́ДОК, дка, чол.

1. Людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець. [Сидір:] У нас є свідки, що ти коней віддав злодіям! [Олекса:] Та бога ви побійтеся! Я вам десять свідків покажу, що в ту ніч, як у старшини коней покрадено, я був аж у Висці, на весіллі (Карпенко-Карий, I, 1960, 43); Після того як весняна повідь затопила хату Бондаря Тихона, в печі знайшли живого сома.. Бицик був свідком цієї події (Олесь Донченко, VI, 1957, 8);
//  Сучасник і спостерігач чого-небудь. Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 334); Коли життя ти не учасник, А тільки свідок віддаля, — Дарма чекатиме прекрасних Від тебе подвигів земля (Максим Рильський, III, 1961, 85);
//  Предмет, річ, що існували під час подій, які відбувалися безпосередньо на цьому місці або неподалік. Глянь з високості на сі піраміди! В них кожний камінь — проречистий свідок муки народу твого (Леся Українка, I, 1951, 254); Лавра [в Києві] — наш стародавній свідок виникнення і розвитку книгодрукування на Україні (Павло Тичина. III, 1957, 271); Голим віттям шурхотить об скло старий клен, свідок дзвінкої дитячої радості і юнацького змужніння (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 160);  * У порівняннях. Третини села як не було.. Напівзруйновані димарі стояли, як німі свідки нещастя (Олександр Довженко, I, 1958, 174). Без свідків — наодинці з ким-небудь; без зайвих людей. Закадили панотці.. І полилась їх розмова — щира, непотайна; без жадних свідків, чужих і своїх рідних (Нечуй-Левицький, I, 1956, 120); Живий свідок — спостерігач або безпосередній учасник яких-небудь подій. Після смерті Анта декому здалося, що без нього жити в Любячі стало навіть легше, краще, бо він був живим свідком минулого, а такі свідки зайві (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 87); І слухають книгу війни і спомини свідка живого молодші брати Кошового (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 33); Наочний свідок див. наочний; Німий свідок див. німий; При свідках — у присутності кого-небудь. — Добре, діду! Гроші заплачу швидко, при свідках (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 194).

2. Особа, яку викликають до суду для посвідчення відомих їй обставин справи. Викликають свідків. Свідки доводять, що Гнат сварився з жінкою, вигнав її з хати, нахвалявся вбити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); Суддя викликала свідків: усі були присутні, вставали на виклик у різних місцях зали і знову сідали (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 250).

3. Особа, присутня при чому-небудь для офіційного підтвердження дійсності або правильності чогось. — Я ту [сюди] покличу писаря, вробимо контракт при свідках у нотарія [нотаріуса], і я вам зараз дам гроші (Іван Франко, III, 1950, 70); Наречені розписуються. До столу підходять свідки молодого і молодої (Народна творчість та етнографія, 6, 1967, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 76.

Коментарі (0)