в означеннях
Тлумачення, значення слова «свінути»:

СВІНУ́ТИ, не, док.

1. Яскраво спалахнути. Блискавиця з лютим громом Як свіне-свіне над домом, ..Затрусилось все навколо.. (Павло Грабовський, I, 1959, 475).
Свіну́ти очи́ма — швидко глянути на кого-, що-небудь, виявляючи поглядом гнів, радість і т. ін. Свінувши, мов гострими ножами, очима, він стукнув дверима та й потяг з хати (Панас Мирний, III, 1954, 16); Почавши співати жартома, згодом вона схитнула нетерпляче головою, повела плечима,.. гордо свінула очима й без жодного вже жарту сміливо зайшлася піснею (Степан Васильченко, II, 1959, 83).

2. перев. у сполуч. із сл. світ. Розвиднітися. Світ свінув, а ти ще й не вставав (Словник Грінченка); Ще світ не свінув, як коник у поле скакнув. Коник каже [Дударику]: — Лягай за мною та й лежи. Прилетять воронята мене, ніби різаного, дзьобати, а ти їх половиш (Павло Тичина, I, 1957, 148);
//  безос. Ледве свінуло надворі. — вона вже побігла з хати (Борис Грінченко, I, 1963, 385); Лаврик ще спить, — щойно ж свінуло, — а Даринка.. вирішила піти колосків пошукати (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 266).
Як (мов, наче і т. ін.) світ свіну́в кому — раптом з'явився здогад у кого-небудь; стало відразу ясно комусь. Їй зразу як світ свінув — це ж вона і є, та золота грамота! (Степан Васильченко, III, 1960, 394).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 84.

Коментарі (0)