Словник української мови

СВІРКА 1, и, жін., діал. Мотузок або ремінець, яким прикріплюють батіг до батожилна;
//  Капиця. [Микола:] От, бачиш, свірка в ціпі урвалася, то я прийшов зв'язати (Іван Франко, IX, 1952, 131).

СВІРКА 2, и, жін., діал. Ялина.

СВІРКА 3, и, жін., діал. Цвіркун.