СВІТА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням світати. На сході почала виступати м'яка смуга світанку. Поволі вона розповзлася по небі синюватим серпанком, а ще за хвилину почалось світання — стало зовсім видно коні, дорогу, ліс (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 91); Я прагну в слові відтворити Усю республіку мою... її не по літах зростання, Її завзяття і красу, Хвилини тихого світання, Коли дерева п'ють росу (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 47).
2. Те саме, що світанок. Не козак і не Галя схамену
лися, що вже близько світання, а над дніпровська чайка
почула й пронеслася з кигиком понад Дніпром (Марко Вовчок,
I, 1955, 317); Євдоким сьогодні спав у клуні неначе
убитий, і тільки світанням його розбудив несамовитий
лемент дружини (Михайло Стельмах, I, 1962, 574); Ми самі наодинці
в собою ніяк не відчуваємо себе старими, і ровесники
наші залишаються в нашій уяві такими, якими ми бачили
їх на світанні свого віку... (Максим Рильський, Веч. розмови,
1964, 64); Вона, вже колись зранена на світанні своєї
молодості невдячним коханням,.. знову лишиться з своєю
любов'ю самотня й скривджена (Юрій Бедзик, Полки..,
1959, 57); * Образно. Ніч здається не ніч, Бо на серці
у мене світання (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 26); * У порівняннях.
Очі чисті, як світання, Щаслива юності пора! (Микола Нагнибіда,
Вибр., 1950, 64).
♦ Благословлятися (благословитися) на світання —
те саме, що Благословлятися (благословитися) на світ
(див. благословлятися). — Розказуйте швиденько, бо
незабаром вже на світання благословиться, то й не
встигну я поради вам дати (Марко Вовчок, VI, 1956, 268); Від
(од) світання до смеркання (до смерку) — те саме, що
Від (од) світанку до смеркання (до смерку) (див. світанок).
Жінка Гельє та двоє дорослих синів його не могли
взяти втямки, чому такий працьовитий чоловік кинув
роботу, і від світання до смеркання корили та лаяли
його. (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8); Вона працювала з жінками
на рядках [кукурудзи] від світання до смеркання (Іван І. Волошин,
Озеро.., 1959, 53); Що й казати, мало не увесь вік бідна
людина ятрить своє серце. Ще в пору юності й вона
сподівається хоча б копійчаного щастя: мати якийсь теплий
куток, хліб на столі, чоботи на ногах.. І за це тяжко
товчеться по роботах і відробітках од світання до смерку
(Михайло Стельмах, I, 1962, 187); Займатися (зайнятися) на
світання див. займатися 2; На світанні — те саме, що
На світанку (див. світанок). Ось рушило небо, позеленивши
на світанні наші обличчя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 363);
Десь уже на світанні в широкій балці все одразу
спинилося. Попереду розбомбило місток (Яків Баш, На.. дорозі,
1967, 234).