СВІТЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до світлий 1—4. Да нема цвіту світленького над маківку (Словник Грінченка); Ми пройшли через широкі сіни, спинилися в світленькому покої (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 423).
СВІТЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до світлий 1—4. Да нема цвіту світленького над маківку (Словник Грінченка); Ми пройшли через широкі сіни, спинилися в світленькому покої (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 423).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 91.