в означеннях
Тлумачення, значення слова «світляний»:

СВІТЛЯНИ́Й, а, е.

1. Прикм. до світло 1 1. Крізь хмари продерлося сонце і скісним, світляним стовпом лягло поперек світлиці (Іван Франко, I, 1955, 189); Ясно якось на душі під спокійним, широким світляним колом від абажура (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 192).

2. Який світиться. Шестаков дивиться в темряві на свого годинника з світляним циферблатом (Олесь Гончар, Новели, 1954, 40); Гніздами заіскрилися вогні земснарядів, і довгими пунктирними лініями світляні точки окреслили вулиці Нової Каховки (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 117);
//  Який виблискує. Було се три дні перед моїм шлюбом. У чистім полі я пшеницю жав. Був південь. Я спочити сів під дубом, В душі ж мов світляний алмаз дрожав [дрижав] (Іван Франко, XI, 1952, 279); Черниш не знав, на що саме вона дивиться — чи на нього, чи на світляну сріблясту пряжу дощу (Олесь Гончар, III, 1959, 394).

3. рідко. Те саме, що світлий 2, 5. Геть же сумнів недоречний. В висі неба світляні Нас провадить шлях безпечний... (Микола Зеров, Вибр., 1966, 462); В його мозку родилися прегарні світляні картини вольної волі (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 55).

4. заст. Освітлений. Вітре теплий, брате мій, Чи твоя се мова? Чи на гірці світляній Так шумить діброва? (Іван Франко, X, 1954, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 94.

Коментарі (0)