в означеннях
Тлумачення, значення слова «світовий»:

СВІТОВИЙ 1, а, е.

1. розм. Прикм. до світ 1 1. Усі скелі облиті вранішнім сонцем, веселим, ясним.. Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром, видуману геніальною фантазією (Нечуй-Левицький, II, 1956, 414).

2. Стос. до світу (див. світ 1 2). Найчорніше на світі — се дощ світовий. День непевний, тремтячий встає, боязкий (Леся Українка, IV, 1954, 264); [Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко, а світовеє прощаннячко, то й зовсім задурить воно [Олена] собі голову (Степан Васильченко, III, 1960, 62);
//  Який буває на світанку. Була пишна тиха ніч. Над Одесом [Одесою] вже стояв світовий білуватий туманець (Нечуй-Левицький, V, 1966, 233).
 Від світової зорі до вечірньої — з раннього ранку до пізнього вечора. За цілий довгий літній день, од світової зорі до вечірньої, спини не розгинаючи, тільки двадцять снопів і заробила [Мотря]!.. (Панас Мирний, II, 1954, 141); До зорі світової — до сходу сонця. Зірвалися вони [діти] того дня до зорі світової і побігли усі, гонячи до Дніпра вмиватися (Марко Вовчок, I, 1955, 301).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 95.

Коментарі (0)

СВІТОВИЙ 2, а, е.

1. Стос. до світу (див. світ 2 1). Надійка.. пригадувала космонавтів, які, перемагаючи все: і опір світової матерії, її загадковість, і свої, природні, людські, внутрішні перепони, — штурмують простори всесвіту (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 275).

2. Який стосується земної кулі; який охоплює всю земну кулю, все людство; всесвітній. Любується [Івась] красою світовою, квітучими рослинами, живлом усяким (Панас Мирний, I, 1949, 181); Світовий соціалізм — це основне завоювання і дітище міжнародного робітничого класу, найбільш передовий і могутній загін світового революційного руху (Комуніст України, 10, 1973, 63); Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Юрій Яновський, I, 1954, 77); Ніколи не являла людина й стільки благородної сили й величі духу, скільки явила у [другій] світовій війні незмірна радянська душа (Олександр Довженко, I, 1958, 356);
//  Належний світові. У надрах Близького Сходу є 60 процентів світових запасів нафти (Радянська Україна, 7.VII 1967, 1);
//  Відомий усьому світові; славнозвісний, славетний. З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій [двокласній] школі (Степан Васильченко, IV, 1960, 49); [Дубина:] В нашому місті є вчені-біологи з світовим іменем (Захар Мороз, П'єси, 1959, 165);
//  Визнаний у всьому світі. Багато європейців тепер учиться російської мови, й не далеко той час, коли вона буде прийнята в число мов світових (Михайло Драгоманов, II, 1970, 356); — Даруйте мені мою настирливість, але дозвольте бувати у вас. Ваше відкриття має світове значення... (Олесь Донченко, II, 1956, 77); Окремі вироби промисловості України вже досягли за своїми якостями рівня світових стандартів (Знання та праця, 4, 1967, 2); Світовий рекорд виплавки сталі; Світовий рекорд врожаю; Світовий рекорд у плаванні.

3. рідко. Власт. звичайному, буденному життю. Сідай же, будь ласка, та посидь, погомонимо про се да про те світове (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 226); Мати з Чайчихою про долю та про безталання світове почнуть, а введуть усе на діток своїх... (Марко Вовчок, I, 1955, 235);
//  Власт. життю у всіх його проявах. — Ой, Химо, — промовляє [Катря], — як усе світове минаєі І кохання, і радощі, і горе (Марко Вовчок, I, 1955, 225); [Патрицій:] Брате мій, ти напути на нашу віру жінку, тоді вона вже плакати не буде по марних світових розкошах (Леся Українка, II, 1951, 227);
//  Який відповідає усталеним вимогам певного суспільства, колективу. Світові звичаї знає [Дружка]: Кого встріне — привітає (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 222);
//  Власт. усім; людський. Він хтів принаймні словом полегшить свою душу, як хмара чує потребу вилить свою вагу, і говорив. Бо що свої болі — пусте. Світове горе велике (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 41);
//  Який усі добре знають; загальновідомий. Усе світове я їй [Катрі] доводжу гарно, беруся розсудливо, як могучи, — та шкода мого розуму клопітного! (Марко Вовчок, I, 1955, 214); Прилащиться підлиза хоч до кого: солодкії слова Приманюють великого й малого, — То вже така дурниця світова (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 91).
Світова річ: а) звичайна річ, нічого дивного. — Роман не бив тебе, не нівечив. Він чоловік тихий. А коли ви, може, коли і полаялись, то це світова річ. Без лайки, змагання та сварки ніхто не проживе (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 414); б) уживається як вставне словосполучення в значенні відомо, звичайно. Вона вилюдніла б, світа б побачила та й собі що-не-що справила б. А то — річ світова — трапиться чоловік, то, дивись, і перев'язати нічим (Гнат Хоткевич, I, 1966, 124); [Юда:] З сусідами в той час я позивався за спаш, за оранку — річ світова! — і змучився ворогуванням людським (Леся Українка, III, 1952, 133).

4. заст. Прикм. до світ 2 7. Sophie багато дечого бракує. Звісно, з часом то все прийде, але все ж треба, щоб вона як можна скоріш привикла до світових звичаїв. Треба її частіше в люди вивозити (Леся Українка, III, 1952, 508); Бендер, як світовий чоловік, поскладав усім визначним людям міста Б. візити (Осип Маковей, Вибр., 1954, 123).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 95.

Коментарі (0)