СВІТИТИ, свічу, світиш, недок.
1. перех. і без додатка. Запалювати, палити що-небудь для освітлення, викликати світіння чогось; засвічувати. Радіє мати: ..син її росте, Росте; лицяються гетери І перед образом Венери Лампаду світять (Тарас Шевченко, II, 1963, 282); Осінніми вечорами вона рано світила світло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); Світити не треба було. Сівши біля вікна, закохані дуже добре могли бачити одне одного (Борис Грінченко, I, 1963, 410); Сахно кинулася до машини... Фар вона не світила (Юрій Смолич, I, 1958, 97); Я мушу сідати. Свічу свого рефлектора.. Майже над самою землею вирівнююсь, роблю півколо і йду на посадку (Юрій Яновський, II, 1958, 65); Ми сидимо в кімнаті по вечері, Не світимо.. І плинемо по озері розмов (Максим Рильський, I, 1960, 170).
2. неперех. Випромінювати або відбивати світло. Ось
Сонечко зійшло, і світить нам, і гріє (Євген Гребінка, I, 1957, 50);
Свічки на столі ледве-ледве світять серед того сивого
туману (Леся Українка, III, 1952, 558); Ніч була темна, тільки
зорі світили з темно-синього неба (Панас Мирний, IV, 1955,
166); Вечірня зірка.. алмазно світить з неба на чабанське
подвір'я (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 19);
// Спрямовувати
світло куди-небудь, на щось, роблячи його видним;
присвічувати. Сліпому не світять (Номис, 1864,
№ 5179); Вернувшись у хату, посадила [Явдоха сотника]
на лаві край стола, а Ригоровичу звеліла каганцем
світити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 192); Економ Сава світить;
в одній руці ліхтарня, в другій канчук (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
258); Раптом загориться на аеродромі прожектор. Світить
у небо (Юрій Яновський, II, 1958, 65);
// чим. Використовувати
яку-небудь речовину і т. ін. для освітлення.
Шкода лою, світи водою (Номис, 1864, № 7599); Світили
в хаті не смальцем або олією, а якимись тонкими
лучинами... (Панас Мирний, II, 1954, 119);
// на що, рідко що.
Освітлювати що-небудь. У печі пала Огонь і світить на
всю хату (Тарас Шевченко, I, 1963, 91); Світло з канделябра однаково
світило на всю кімнату (Іван Ле, Історія радості, 1947,
243); Ясномудра і велична Партія Комуністична Світить
нашу путь (Максим Рильський, I, 1956, 444);
// рідко.
Сяяти, виблискувати; світитися. Роса світила і
відбивала дорогим самоцвітним камінням (Панас Мирний, IV,
1955, 7).
♦ Світити в очі — лестити, підлещуватися. Не знав
неборак, що пан тільки в очі світив, що лучче було б,
якби він гудив (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 65); Світити
очима — не мати чим освітлювати хату. Її лютило те,
що нафта вийде сьогодні-завтра, а тоді світи очима або
бери в Хаїма такої смердюхи, що лиш коптить (Лесь Мартович,
Тв., 1954, 228); — Оце ж, синку,.. ані сірників, ані гасу.
Скіпками світять люди та очима (Юрій Збанацький, Єдина, 1959,
13); Хоч оком світи див. око 1.
3. перех., рідко. Палити світло тривалий час. — Мати.. дорікають: світите світло, а воно дороге (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 40).
4. неперех., чим. Робити видним те, що має бути
прикритим, мимоволі показувати щось. За вечерею заявлялась
горілка, вино, всі пили, кричали,.. блимали чорними
очима та підсиненими білками, світили розхристаними
чорними грудьми (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 371); Повів він господаря
в місто В вигляді старця з торбами.., Що на ціпок
опиравсь і тілом світив крізь лахміття (Гомер, Одіссея,
перекл. Б. Тена, 1963, 294); — Платтячко на ній
славненьке.. — Якби ж трохи довшеньке, а то світить
колінами. — Хоч-не-хочеш, то подивишся... (Микола Зарудний, На білому
світі, 1967, 261); * Образно. Молода береза соромливо
світила крізь ліщинник білим тілом (Олесь Донченко, III, 1956,
74);
// без додатка. Виднітися крізь що-небудь;
просвічуватися. Весь [побратим] потертий сировим ремінням,
а крізь рани жовті кості світять (Леся Українка, I, 1951,
392); Крізь розпанаханий рукав сорочки світить голе
тіло (Степан Васильченко, I, 1959, 198); Благально склав руки [чоловік]:
— Я бідний хлоп! — Брешеш, таке пузо наїв! — Козаки
зареготали: з-під свитки світили ребра, як щаблі
драбини (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 56).
♦ Світити волоссям (волосом) див. волосся, волос;
Світити дірками — мати багато дірок, бути дірявим.
Із шести крил [млина] осталося тільки троє, та й ті
дірками світять (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 100); — Бачила б
ти цю посудину навесні... Не човен, а кістяк мертвий
лежав у кучугурах, дірками світив, розсохся зовсім
(Олесь Гончар, Тронка, 1963, 233); Світити зубами — широко
посміхатися. Незнаний хлопець стояв перед нею. Не
крився, не таївся, хизувався чобітьми,.. світив зубами
(Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 211); Світити латками: а) див.
латка; б) бути полатаним (про одяг). Селяни подивились
один на одного. Їхні подерті свитки світили латками
(Юрій Яновський, I, 1958, 144); Світити очима (оком, очицями
і т. ін.) на кого, до кого і без додатка: а) пильно
дивитися! Як ті паничі коло неї... Той поруч із нею шиється,
а той з кутка на неї очима світить; сей за нею у тропу
точиться, а той знов збоку поглядом забирає (Марко Вовчок,
I, 1955, 111); Конопельський світив на неї синіми
винуватими очима (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 131); Оленка,
простягаючи до неї свої пухкі та білі рученята, світила
чорними очицями (Панас Мирний, III, 1954, 107); б) дивлячись,
виявляти поглядом почуття гніву, роздратування
і т. ін. Маланка була вже не свята й не божа. Вона
зразу забула, що в неділю не можна лаятись, і світила до
чоловіка зеленими очима (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 12); Світити
синяками — бути в синяках. — Ліфер Созоненко до
молодої на хутір поїхав.. Присилували нелюди дівчину.
Били до півсмерті. Коси рвали. Під вінцем синяками
світила (Михайло Стельмах, II, 1962, 391); Світити ребрами
див. ребро.
5. неперех. Те саме, що світитися 1. А тим часом світить З усіх вікон у титаря. Що-то там твориться? (Тарас Шевченко, I, 1963, 91); Проти церкви, на невисокім згірку, величезний палац світить дверима-вікнами... (Панас Мирний, I, 1949, 178); В яру світили світляки (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 58); Нарешті поїзд став: збоку одним вікном світила станція (Петро Панч, В дорозі, 1959, 86).
6. неперех., перен. Блищати, сяяти. Сам аж стелю
підпирає; .. і очі світять, і голос дзвенить; аж помолодшав,
наче на турка йде! (Марко Вовчок, I, 1955, 73); В уяві
світили сині заплакані очі... (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939,
222);
// Ставати щасливим, радісним (про обличчя).
Тітчине, зібране на нитку лице освічується вдячним
усміхом. Дядькове, здорове, червоне, також світить
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 464);
// чим. Виражати які-небудь
почуття (про обличчя, очі, зовнішній вигляд людини).
Голос його тремтів; лице горіло; очі світили радістю
(Панас Мирний, II, 1954, 272).
7. перех. і неперех., карт. Показувати козирну масть;
бути козирем. — Придивися, Денисе, яким тепер стає
село, хто от-от стане паном у ньому? Середняк зробиться
паном села. Пам'ятаєш, як у картах козирною шісткою
підмінюють туза, що світить? (Михайло Стельмах, II, 1962,
284); Король жировий світить (Словник Грінченка).
Світити козиря — відкривати козиря.
♦ Не світить кому що, де — немає в когось підстав
розраховувати на успіх учому-небудь; немає надій на
щось. — Про начальство забудь і думати. Після того,
що ти наробив у коморі, тобі не світить у начальство
вилізти (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 440); — Сам не
помітиш, як заочником станеш. — Мені це діло не
світить, — зітхнув Сашко. — Малі діти не пустять
(Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 35); Зневажливо осміхнувся
[Іванчик] до мене, ніби сказав: «Бідолашний! І чого
ти до неї пнешся? Адже тобі тут не світить!» (Яків Баш,
На.. дорозі, 1967, 168).