в означеннях
Тлумачення, значення слова «святенник»:

СВЯТЕ́ННИК, а, чол.

1. Богомільна людина, яка суворо дотримується церковних обрядів. — Ти хоч би для мене прибрався, та обголився, та причепурився. А то став якимсь спасенником та святенником; ти хочеш присвятитись, а я хочу жити й любити! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 393); Комісарові Олів'єро навіть на думку не спадало, що під чорною сутаною богобоязливого святенника билося полум'яне серце патріота (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 76).

2. Удавано-побожна, лицемірно-праведна людина. На роду мені написано: Не цуратися утіх. Так скажіть мені, святенники: Чи на мене пада гріх?! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 296).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 101.

Коментарі (0)