в означеннях
Тлумачення, значення слова «святковий»:

СВЯТКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до свято 1 1,3—5. [Паріс:] Чого ж такі сумні? [1-й вартовий:] Потіхи мало на-голодно й на-сухо тут стояти в святковий день (Леся Українка, II, 1951, 313); Хоч би вже швидше атака на вал! Цей настрій обіймає кожного з бійців. Знають, що вся країна в ці святкові революційні дні дивиться на них, чекав від них останнього удару (Олесь Гончар, II, 1959, 420);
//  Який буває, який влаштовують під час свят. Святковий вечір; Святкова ялинка; На мітинг ходили разом, а потім всією родиною за святковий стіл сіли (Микола Зарудний, Світло, 1961, 48); Мати й сестра терпляче, урочисто ждуть, поки юний господар почне святкову вечерю (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 10).

2. Ошатний, не буденний. Цілі юрми молодіжі [молоді], одягненої в святкову одіж, стояли на вулицях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 192); Білобороді аксакали робили нові і лагодили старі святкові сідла з полірованого дерева з костяною інкрустацією (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 61);  * Образно. Старий Дніпро замигтів у його пам'яті своїм вічним святковим простором (Олександр Довженко, I, 1958, 319).

3. перен. Урочисто-радісний, піднесений. Незважаючи на невдачу, настрій у всіх був бадьорий і святковий (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 189).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 104.

Коментарі (0)