СВЯ́ТО а, сер.
1. День або дні, коли урочисто відзначають
видатні події, знаменні дати. Ми святкували
Жовтневе свято, Дощик холодний колов голками (Максим Рильський,
II, 1960, 53); Сторіччя з дня заснування I
Інтернаціоналу — свято всього світового робітничого і
комуністичного руху (Комуніст України, 9, 1964, 10);
//
Відзначуваний звичаєм або церквою день на честь якої-небудь
події чи святого. — Я бував у вас у будень, а тепер
неділя, ще й свято... (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 27); У великі
свята, от як на різдво або на пасху, стріляли
[з гармат] (Панас Мирний, IV, 1955, 15); Вашнівчани працювали
нехотя, по неділях і по релігійних святах на роботу
не виходили (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 173);
// мн. Кілька
неробочих днів підряд з нагоди таких торжеств; протилежне
будні. От сих різдвяних свят, на самої Меланки.
Дурний школяр Денис, запрігши шкапу б санки, Із школи
поспішав до батька ночувать (Євген Гребінка, I, 1957, 59); — Ви,
як я бачу, людина старого стилю, хоч на літа й молоді.
В васу бачу, є ще й якісь будні й свята (Нечуй-Левицький, VI, 1966,
27);
// розм., заст. Неділя. Фу дульна Палагна, що звикла
шість день на тиждень робити і тільки в свято,
одпочивала, ..сердито дорікала за його примхи (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 334).
Зелені свята див. зелений.
♦ Буде (прийде, зайде, настане і т. ін.) й на нашій
(моїй і т. ін.) вулиці свято — доможемося (доможуся
і я і т. ін.) свого; здійсняться мої або чиїсь надії,
сподівання; переможе справедливість. — Та вже ж і на
моїй колись вулиці буде свято! — додала вона, скрутнувши
головою (Панас Мирний, III, 1954, 227); [Кукук:] Не
сумуй, хлопче. Буде колись і на нашій вулиці свято.
Скинемо буржуїв, як в Радянській країні, — всім тоді добре
буде (Іван Кочерга, II, 1956, 186); — Молодець, синку! ..Потерпи,
буде і на нашій вулиці свято! (Іван Багмут, Опов.,
1959, 9); — Прийде й на них [багатіїв] погибель колись.
Зайде тоді й на нашій вулиці свято (Андрій Головко, II,
1957, 364).
2. у знач. присл. святами. У святкові дні. В театр-оперу.. наші ходили святами чотири рази (Леся Українка, V, 1956, 125); Святами, коли люди мають вільний день, у палаті Коцюбинського особливо людно і шумно (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 301).
3. Торжество, влаштоване з якої-небудь нагоди. Хтось прислав мені вирізки з львівських газет про свято Котляревського (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 250); Та от багряною рукою Світанок з ранішніх долин Виводить з сонцем за собою Веселе свято іменин (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 129); Хто не чув її голосистих пісень на весіллях та артільних святах? Хто не кликав її у куми? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 425); Свято врожаю; Спортивне свято; * У порівняннях. Я весну зустрічаю знов, як свято (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 29).
4. Важлива, радісна, приємна подія, а також день,
коли вона сталася. [Річард:] Се, Джонатане, маю
справжнє свято! Дивись, яку я глину тут знайшов!
(Леся Українка, III, 1952, 45); Це було святом для всіх, для
всього Петербурга. Щепкін приїхав на гастролі в
Александринський театр! (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 330);
// чого, перен. Бурхливий вияв, буяння чого-небудь.
Свято барв.
5. перен. Почуття приємності, радості, піднесення. Для Марусі все стало іншим доокола. І гори, і небо, і люди. Свято було. Синь глибоких проваль на далекім верху радісно сміялася до Марусі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 124); — Гов, гов, бики! — зупиняв худобину Євдоким і виходить з борозни поважний, із святом на всьому зарослому обличчі (Михайло Стельмах, I, 1962, 631).