в означеннях
Тлумачення, значення слова «святобливий»:

СВЯТОБЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який вірить у бога й старанно виконує всі релігійні обряди; побожний;
//  Який виражає побожність. Легесенький, тремтячий світ її [лампади] стиха осяює святобливий лик божої матері (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 15); Тепер на все подвір'я зосталась одна Христя. Від запаленої повітки її святоблива постать вимальовувалась, як на іконі (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 132).

2. Сповнений найщирішої поваги, шани. Про святобливе відношення Шевченка до передових російських діячів, до декабристів, до Пушкіна, Лермонтова, Гоголя Щедріна і говорити нічого: воно загальновідоме (Максим Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 105.

Коментарі (1)