СВЯТО́ЧНО, рідко. Присл. до святочний. Їхала
[Катерина] селом серед святочно вбраних людей (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 258); Сиві діди у чумарках святочно простували
до молитви (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 42);
// у знач.
присудк. сл. Усім було дуже добре, усім було якось
святочно на душі (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 93).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 106.