в означеннях
Тлумачення, значення слова «святитель»:

СВЯТИ́ТЕЛЬ, я, чол., церк.

1. Урочиста назва вищої особи духовної ієрархії, архієрея.

2. Той, хто провів своє життя в служінні богу й після смерті визнаний небесним заступником віруючих. Серед темних умовних ликів святителів та угодників несуть [ревнителі церкви] ще одне аж ніяк не праведне обличчя (Олександр Довженко, I, 1958, 43).
 Святителі [мої]!, у знач. виг., заст. — уживається для вираження переляку, здивування, радості тощо. Ось як зашуміло, як заревло, як заскаженіло [на морі], — святителі ви мої! (Остап Вишня, I, 1956, 187).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 103.

Коментарі (0)