СВОЯ́ЧКА, и, жін.
1. Сестра дружини. Мені дуже мило
іменно [саме] Вам дякувати за Вашу прихильність до
моєї своячки Ольги Плешканівної (Василь Стефаник, III, 1954, 251);
// Дружина брата. — Я розумію. На вас чекають невідкладні
справи. Ви готуєтесь з моєю своячкою поїхати в
Київ. — Бальзакледь помітно кивнув головою (Натан Рибак,
Помилка.., 1956, 118).
2. діал. Родичка. По смерті батька взяла Гаву під свою опіку якась далека своячка, тітка чи стрийна, що жила в Дрогобичі (Іван Франко, III, 1950, 49); Меланія не доводилась жодною своячкою Аркадієві, але все ж родичалася з ним (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 178).