в означеннях
Тлумачення, значення слова «свинячий»:

СВИНЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до свиня 1. Свинячий гурт, уїдливий і пажерливий, зразу накидався на неї, рвав з рук, глушив її криком і мало не валив з ніг (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); Дід його вважав за турка і наказав жінці свинячого м'яса і сала не давати, а краще дати молока в кукурудзяною кашею (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 324); Петричко простягнув йому зроблений з свинячого міхура й обрамлений червоним полотном капшучок з тютюном (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 31); Ранкову тишу прорізує свинячий крик — це вже десь Михай орудує, буде в когось свіжина (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 113);
//  Признач. для свиней. Свинячий хлів; Свинячий корм;
//  Зробл., приготовлений із шкіри або м'яса свині. Господи помилуй од семи панів, свинячих постолів і вербових дрів [дров] (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 83); В оборі сталася пропажа: зник копчений свинячий кендюх (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 32);
//  Такий, як у свині, власт. свині (у 1 знач.). Блиснули свинячі очі Масляка (Іван Микитенко, II, 1957, 537); Коротколиций тюремник мовчки переступив поріг, підвів свинячі вії на слідчого (Михайло Стельмах, I, 1962, 451).
Свиняче вухо (ухо) — уживається як лайка. — Нагаями Свиняче ухо! Жартувать, Чи що, ти хочеш? (Тарас Шевченко, I, 1963, 83); — Ах ти, свиняче ухо! — гримнув на всю хату Чіпка (Панас Мирний, I, 1949, 287); У свинячий голос див. голос.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 73.

Коментарі (0)