в означеннях
Тлумачення, значення слова «свистіти»:

СВИСТІТИ, свищу, свистиш, недок.

1. неперех. Видавати, утворювати свист (у 1 знач.). Івась сам, бувало, піде під тин і давай у дірки виглядати: чи не видно де товариша, ходить, свистить, кличе (Панас Мирний, I, 1954, 244); Гнат байдуже лупнув очима, губи його знову склалися в дудочку. — Перестань свистіти, це тобі не в конюшні! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 33); На гору виходить, крадучись, поліцай, оглядається, зазирає в кущі. Свистить у свищик (Степан Васильченко, III, 1960, 267); Жартують молодеки [молодики], висміюють усіх, свистять услід (Гнат Хоткевич, II, 1966, 183); Нам здалося, що почався землетрус. Люди гукали, свистіли, підскакували, обіймалися (Юрій Яновський, II, 1954, 26); — Спить Кавуниха? — спитав Микола. — Спить, аж носом свистить, — сказала Нимидора (Нечуй-Левицький, II, 1956, 178); Я приклав ухо до дверей. Свистить [дитина]? Свистить... Як їй трудно дихати, як вона мучиться, бідна пташка... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 415).
Вітер свистить (свистів) у кишенях див. вітер; Вітер у голові свистить у кого — те саме, що Вітер у голові [грає] (див. вітер); Кричи, свисти — не можна догнати когось, швидко зник хтось. Оксен блись одного в вухо, блись другого, до дверей і — кричи, свисти! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 21).

2. неперех. Видавати свист (у 2 знач.). Десь в кущах безупинно свистіла омелга (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 122); — Ото черепахи свистять, — каже Іван (Панас Мирний, V, 1955, 349); Дикі бджоли гудуть за медом, ховрашок свистить (Юрій Яновський, II, 1958, 181).

3. неперех. Утворювати свист (у 3 знач.). Машина свистить, і ми товпимось до вікна. Це наш роз'їзд (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 235); Десь за заводом, виїжджаючи на вузькоколійку, свистів паровозик (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 22).

4. неперех. Утворювати свист (у 4 знач.). Деркач [віник] свистів, як шуліка в повітрі, у Мелащиних руках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 358); Хлопці рішали задачі.., але рішити ніхто не міг. Лінійка [вчительки] так і свистіла в повітрі (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 29); Вперше спокійним було таврійське небо, яке ще кілька днів тому свистіло снарядами, кулями та шрапнеллю (Олесь Гончар, II, 1959, 443); Свистіла надворі передріздвяна хуга (Іван Ле, Наливайко, 1957, 37); Осінній вітер свистить у маленьких горішніх віконцях товарного вагона (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 158); Вітер свистів парубкові у вухах (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 62); Свистів стругом бондар, що тут, у чорній печері,.. робив обручі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125); Серпи свистіли в їхніх руках, і з тихим шелестом падало позаду їх ізжовкле, тучне жито (Юрій Смолич, II, 1958, 230);
//  безос. Голова [Чіпчина] заходила ходором,.. свистіло та пищало в його ушах... (Панас Мирний, I, 1949, 306); Біг [Грицько] настрашений, не почуваючи під собою ніг.. У вухах свистіло, а земля під ногами м'яко пружинила (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 231).

5. перех. Відтворювати свистом яку-небудь мелодію; насвистувати. Що я свищу? Невже марсельєзу? Скоріше — вальс... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 188); По мосту йшов хлопчик літ на десять і свистів «Інтернаціонал» (Володимир Сосюра, Вірші, 1954, 45).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 75.

Коментарі (0)