в означеннях
Тлумачення, значення слова «свистячий»:

СВИСТЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до свистати.

2. у знач. прикм. Який утворює присвист, свист. На свистячих інструментах звук утворюється вдуванням повітря через отвір в корпусі (флейта) або через свисток (сопілка) (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 26); В її тіло впивалась гнучка, свистяча лозина (Олесь Донченко, III, 1956, 35); Натужно чахкає паровик, викидаючи в боки свистячі гейзери пари (Петро Колесник, Терен.., 1959, 148);
//  З тембром свисту, зі свистом. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі згуки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 313); Вона підвела голову і тихо спитала свистячим шепотом: — Як «не прийде»? (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 172).
Свистячі звуки (приголосні), лінгв. — приголосні, при вимовлянні яких повітря проходить через вузьку щілину між зубами і язиком, напр., с, з, ц. Зачепить [Синявін] конем базарного роззяву — той смачно вилається з притиском на свистячих приголосних (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 75.

Коментарі (0)