Словник української мови

СИ́ДЕНЬ, дня, чол., розм. Малорухлива, пасивна, бездіяльна людина. Оце ще сидень, — і між люде ніколи не вийде! (Словник Грінченка).
♦ Сиднем сидіти: а) сидіти довгий час, не встаючи. Гості самі сиднем сидять на лавках (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 273); б) перебувати де-небудь постійно, не виходячи, не виїжджаючи. — Частіше до нас ходи, — чого тобі там сидіти сиднем? З нудьги згинеш! — казав Гордій Демидові (Борис Грінченко, II, 1963, 88); Настя сиднем сидить вдома (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 262); Сидні справляти — нічого не робити; нічим не займатися. Електрика за все нам одробляє. І ми, звичайно, сиднів не справляєм (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 229).