Словник української мови

СИГА́РНИЙ, а, е. Прикм. до сигара. Ми за сигарним димом бачимо Хиже, потворне обличчя війни (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 117);
//  Признач. для сигар, їх виготовлення, зберігання і т. ін. Сигарний тютюн в порівнянні з цигарковим має вищу міцність, гіркий присмак і специфічний аромат (Технічні культури, 1956, 358); Містер Ейбл м'яко поклав верхню губу на сигарний мундштук (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 40).