в означеннях
Тлумачення, значення слова «силоміць»:

СИЛОМІЦЬ, рідше СИЛОМІЦЦЮ, присл., розм. Проти волі, насильно. Вона вхопилася руками за стіл, мов боялася, що її тягтимуть кудись силоміць (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 31); Дівчатками були ще — Змій одружився з нами силоміццю (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 180); І хотіла б устати [Настя], та якась ласкава потайна рука силоміць очі закривав, надавлює чимсь (Степан Васильченко, I, 1959, 221); Багато людей було тієї думки, що опікуни Ладики силоміць випхнули Олену за богослова Річинського (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 3);  * Образно. — Сонце так гарно присушило, і з землі силоміць зелень витягає (Ольга Кобилянська, III, 1956, 526);
//  Із зусиллям, примушуючи себе. Нартал проривається коротким риданням, але зараз гамує його в собі силоміць (Леся Українка, II, 1951, 432); Довго ламав свою круту вперту натуру. Почувалося, що й зараз говорить він силоміць, вимучує з себе слова (Василь Минко, Вибр., 1952, 98); Хліб не має ніякого смаку, а я його розжовую і ковтаю силоміць (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 80).
 Брати (взяти) силоміць — діяти насильно, ні на кого не зважаючи. — Давай-бо [гроші] по волі, а то візьмемо силоміць, — грозять вони [розбійники] йому (Марко Вовчок, I, 1955, 359); — Я тебе силоміць не брав до себе, ти сам причепився (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 169.

Коментарі (0)