в означеннях
Тлумачення, значення слова «силует»:

СИЛУЕ́Т, у, чол.

1. Однобарвне контурне зображення кого-, чого-небудь, намальоване на однотонному фоні або вирізане, вишите і т. ін. Із звичною точністю почав він накреслювати контури юрт, силуети людей між ними, коня (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 176); Композиція вишивки — це творчо обдумане сполучення різних елементів узору, єдине щодо змісту, колірної гами, характеру ліній, силуетів, форм, кольорових плям (Українське народне художнє вишивання, 1958, 72).

2. Контури, обриси кого-, чого-небудь, що помітні або видніються віддалік, в темряві, в тумані і т. ін. Сіло сонце, і на золоті неба, як на тлі візантійського образу, зачорніли силуети тополь та дахів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 209); Вирізується з метелиці невиразний силует саней (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 45); Силуети київських гір то випливали, то ховалися за сіткою весняного дощу (Юрій Яновський, II, 1954, 90); Ледве вгледів Булгаков у сивій темряві ранку ворухливі силуети (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 356); Таємничим привидом здіймався над кригою силует пароплава (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 66);  * У порівняннях. Здавалось, що літаки ідуть зовсім беззвучно, німими силуетами, виключивши всі свої мотори (Олесь Гончар, III, 1959, 415);
//  Не досить глибоко й детально зображений персонаж, герой літературного твору. Як прикро, коли ще й зараз замість мислячих, щедро обдарованих натур повістяр пропонує читачеві лише силует людини, дрібнуватої, посередньої, безкрилої (Літературна газета, 12.I 1962, 2).

3. архт., мист. Характерні, виразні з художнього погляду обриси, зовнішні контури будови, споруди, предмета, що сприймаються на відстані. Через високий верх над західним зрубом загальний силует лемківської церкви різко відрізняється від силуету українських церков (Дерев'яне зодчество України, 1949, 48); Здіймався легкий і прозорий силует чудового творіння Растреллі — Андріївської церкви (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 36); Від силуету китайського [павільйону], від крилато вигнутих його дахів віє і сивою давниною і безжурною молодістю (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 29).

4. заст. Невеликий літературний твір, присвячений якомусь окремому питанню. Під впливом живопису з'являються і такі жанри в прозі початку XX ст., як «акварель», «нарис», «етюд», «малюнок», «панорама», «силует» тощо (Радянське літературознавство, 7, 1965, 23); З початку нашого віку інтенсивно продукується етюд (інші назви «образок», «шкіц», «силует», «новелетка») (Літературна Україна, 17.XII 1968, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 171.

Коментарі (0)