в означеннях
Тлумачення, значення слова «синька»:

СИНЬКА, и, жін.

1. Мінеральна синя фарба, що застосовується для підсинювання тканин, паперу, розчину при біленні хати, білизни при пранні і т. ін. — Насте! Веди-бо віхтем обережніше, бо як позамазуєш квітки, то я не буду тобі вдруге наводжувати [наводити] синькою та червоною глиною, — сказав Роман до сестри, сидячи на лаві (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 303); Настя побілила стіни, підвела припічок червоною глиною, поцяцькувала синькою комин (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 53); На ногах [Брачуна] — просто-таки велетенські порівняно до його низького зросту нові чоботи з саморобної шкіри, з нового пофарбованого в синьку полотна розкішні штани (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 396);  * Образно. Крізь маленькі косі віконечка — голуба ніч у хату: синькою, ріденько розбавленою, стіни — раз-раз! І — голубі (Андрій Головко, I, 1957, 265);  * У порівняннях. Олена стояла, прислонившись до ліжка. Голубі очі зробилися як густо розведена синька (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 422).

2. спец. Синій світлокопіювальний папір для розмноження креслень; креслення на такому папері. Оленка бере калібр. Вона довго розглядає синьку, що на ній білими лініями накреслено калібр і проставлені цифри (Вадим Собко, Любов, 1935, 13); Раніше інженер робив рисунок на ватмані. Потім його копіювали на «синьку». І тільки після цього креслення йшло на розмноження (Вечірній Київ, 10.VI 1968, 1).

3. розм. Те саме, що синь 3. [Ярцев:] Слово за вами, шахтарі. [Ганджа:] А слово наше яке? Перфоратор у руки і давай синьку на-гора (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 242).

4. розм., рідко. Те саме, що синява 1, 2. Сонце уже сіло.. Над полями знімалася темно-зелена вечірня тінь, небо аж чорне — таке сине, а між його густою синькою пробивалися невеличкі жовті плямочки, — то займалися зорі (Панас Мирний, III, 1954, 365); Не міг [Бачура] відігнати з думок образ Лигуна-Жовтяка, який застилав йому зір, не давав спокійно дихати і милуватися.. степовим простором, розбавленим синькою низького неба (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 191.

Коментарі (0)