в означеннях
Тлумачення, значення слова «синтаксис»:

СИ́НТАКСИС, у, чол.

1. Розділ граматики, який вивчає способи поєднання й розміщення слів у мові. До складу граматики належить морфологія — вчення про будову слів та їх парадигми — і синтаксис — вчення про будову словосполучень (сполучень словоформ) і речень (Сучасна українська літературна мова, II, 1969, 5).

2. Будова речення й словосполучення і способи поєднання слів у реченні й словосполученні, властиві тій чи іншій мові, певному авторові, твору. Видатним явищем у розвитку української літературної мови є синтаксис Коцюбинського (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 546); Цілком природно, що в творах Гоголя і Короленка ми раз у раз бачимо елементи української лексики, українського синтаксису, української фразеології (Максим Рильський, IX, 1962, 134); Автор «Облоги ночі» і «Олександра Пархоменка» [П. Панч] користується нормативним синтаксисом, уникаючи інверсій, різного роду ускладнень при побудові і розташуванні складносурядних і складнопідрядних речень (Радянське літературознавство, 1, 1963, 20).
Синтаксис логічний — розділ математичної і формальної логіки, що вивчає правила будови виразів у логічних мовах і правила оперування цими виразами безвідносно до їх семантичного значення; використовують синтаксис логічний з метою побудови спеціальних мов для машинного перекладу.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 186.

Коментарі (0)