СИПАТИ, плю, плеш; мн. сиплють; недок.
1. перех.
і без додатка. Змушувати падати куди-небудь, поступово
випускаючи щось сипке або дрібне. Сип, жінко, перцю!
Нехай нам на віку хоч раз гірко буде (Українські народні прислів'я та приказки,
1963, 65); Відставляй муку готову, Зерно сип на камінь
знову (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 196); Пора варить кулешу.
В киплячий казан він сипле муку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 330);
Здавалося, що на туго напнуте полотно хтось рясно
сипле великі горошини (Олесь Донченко, II, 1956, 49); Наставив
мішок — сип. Жінка набрала [зерно] в коробку і стала
Насипати (Андрій Головко, I, 1957, 331); * Образно. Шумів
ліс, віючи холодом в душі танкістів, сиплючи жар в
їхні серця (Юрій Яновський, I, 1958, 316);
// Висипаючи в одне
місце, збирати докупи що-небудь сипке або дрібне.
Ой копала бараболю, сипала на купку (Коломийки,
1969, 85);
// Покривати що-небудь шаром чогось;
посипати. Люди кинулись гасить вогонь, сипали на загату
землю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 358).
♦ Сипати зайцям солі на хвіст — марно погрожувати
кому-небудь; нереально думати про щось. Весь вільний
час ви мрієте над водою про такенну-о! щуку або
сиплете зайцям солі на хвіст (Петро Козланюк, Сонце.., 1957,
128); Сипати солі на рану — викликати тяжкі спомини,
роз'ятрювати душевний біль; хвилювати, тривожити,
непокоїти когось, додавати ще більше болю, прикрощів
комусь. От лихо. Старий заледве оклигав після втрати
доньки, а ти йому сиплеш солі на рану! (Юрій Яновський, II,
1954, 121).
2. перех. Насипаючи землю, робити горб, вал і т. ін. — Вали сипати? Не діждуть же вони сього! Не діждуть, не діждуть! — гукали ще голосніше тії [ті], що були дальш од писарського поїзду (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 157); — То таки саме перед війною було, як ми сипали могилу (Василь Стефаник, I, 1949, 199).
3. перех. Наливати з однієї посудини в іншу рідку
страву. — А сип, жінко, галушки, та будем вечеряти
(Українські народні казки, 1951, 51); Параска .. підганяв Галю, щоб
мерщій сипала борщ (Панас Мирний, IV, 1955, 117); Ну, а мама
Так, як мама — Сипле в миску Борщ з грибами (Михайло Стельмах,
V, 1963, 370);
// розм. Наливати з однієї посудини
в іншу напої. Прийшов [чумак] до корчми з одним батогом.
«Сип, шинкарко, горілки!» — сказав з горя (Україна сміється,
I, 1960, 67); — Ой сип сирівець Та криши опеньки
(Тарас Шевченко, I, 1963, 124).
4. перех. і неперех., чим. Кидати, жбурляти що-небудь
сипке або дрібне. Переходячи потік за потоком, минаючи
хмурі ліси, де озивалась часом дзвінком корова або
білиця [білка] сипала вниз під смереку об'їдки шишок,
Іван піднімався все вище (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 317); Юрмою
вискакують панни, шпурляють услід гостям груддя,
паліччя, сиплють піском (Степан Васильченко, III, 1960, 493); Вітер
вив і сипав холодним дощем і не менш холодними солоними
бризками (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 393); Починалась
хуртовина, вітер сипав в обличчя лапаті сніжинки (Микола Зарудний,
На білому світі, 1967, 139);
// Розкидати, розтрушувати що-небудь.
За хвилину увіходить у браму Агамемнон, ведучи
за руку Кассандру. Рабині сиплють їм під ноги квітка
(Леся Українка, II, 1951, 329); По сонній воді — як самоцвіти
хто сипле, і грають вони, всміхаються до місяця
крізь густі віти (Андрій Головко, I, 1957, 53);
// Роняти,
губити щось. Сосни-мачти стогнуть не менше за інших:
де поділася зелена дзвінка хвоя, якою можна було ловити
вітер або сипати її собі під ноги зеленавим дощем?
(Юрій Яновський, II, 1958, 158); Сипле вишня квітом з білих
верховіть (Любов Забашта, Вибр., 1958, 163);
// Сіяти, трусити
що-небудь. Похмуре небо сипало дрібненькі росинки (Олесь Досвітній,
Вибр., 1959, 333); Сипле з небесної чаші сніжинки рука
невідома (Володимир Сосюра, I, 1957, 95);
// Розкидати, розсипати,
розбризкувати (іскри, дрібні частинки чого-небудь
і т. ін.). Четверо коліс неначе залюбки.. крутились на ясному
сонці й сипали бризками на всі боки (Нечуй-Левицький, II, 1956,
307); Граніт .. сипав під зубилом іскрами і дзвенів, як
валізо (Яків Баш, Вибр., 1948, 13); * Образно. Він зціпив зуби,
аж жовна ворушились над щелепами, і його огнисті..
очі аж сипали блискавицями (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 207);
// перен. Випромінювати, поширювати що-небудь. Сонечко
сипало золотом щиро, пахучі квітки головками кивали.
привітно (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 136); Променем
сріблястим сипле місяченько На сади зелені, поля та дотни
(Павло Грабовський, I, 1959, 520); Очі Марусині .. неначе гладять
по душі, сиплють тихий світ з душі тихої, доброї та веселої
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 6); Ліхтарі сипали м'яке світло
(Олекса Десняк, Опов., 1951, 46).
♦ Морозом сипле по тілу (по плечах і т. ін.); Снігом
сипле за шкуру, безос. — про неприємне відчуття холоду
від страху, хвилювання, хвороби і т. ін. Добре співав
[Гриць]! Як було заспіває Нечая, то тобі здається, що
от-от козаки вийдуть! по плечах так і сипле морозом
(Марко Вовчок, I, 1955, 40); Мене аж острах бере, .. чи не
напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече,
а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять?.. (Панас Мирний,
IV, 1955, 353); Так аж снігом сипле за шкуру (Номис,
1864, № 4397); Сипати вогнем — дуже сердитися,
гнівно розмовляти. Відійшов [Короп], не зважаючи, що
Михайло аж вогнем сипав (Лесь Мартович, Тв., 1954, 72); Сипати
грішми (грошима) — надмірно, нерозсудливо витрачати
гроші. Хоть і бачили день в день, що Ежен сипле
грішми, та все-таки їм стало якось моторошно, коли
почули в однім слові, яка сума пішла на їх тринедільні
гульки (Іван Франко, I, 1955, 325); — Я не потерплю, щоб кожен
сипав народними грішми направо й наліво (Василь Кучер, Трудна
любов, 1960, 241); Сипала грошима Самойловичка по
судах, щоб здійснити свою волю (Євген Кротевич, Сини.., 1948,
43); Сипати піском проти гори — виконувати марну
роботу; даремно виступати проти сили. Проти гори піском
не сипать з поли (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 46); [Василь:]
Боліло та рвалося на шматки моє серце, а що вдієш
проти сили? не сипатимеш піском проти гори!.. (Панас Мирний,
V, 1955, 107).
5. неперех. Іти, падати (про рясний дрібний дощ, сніг і т. ін.). Сипле, сипле, сипле сніг, 3 неба сірої безодні Міріадами летять Ті метелики холодні (Іван Франко, XI, 1952, 34); Зверху сипав і сипав дрібний сухий сніг, наче борошно з подертого сита (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 220); Забивши два кілки, біля яких було поставлено дерев'яний щит, Павло зрозумів, що буде безглуздям вовтузитися в цій грязоті [грязі], коли ще й зверху сипатиме дощ (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 6); [Колос:] Знову почало з неба сипати (Олександр Корнійчук, II, 1955, 36).
6. перех. і неперех., перен., чим, розм. Говорити,
вимовляти що-небудь швидко, безперервно, одне за одним.
Маруся вертілась, сипала свої зауваження,.. не бенг
тежачись, що її чують не тільки Аврельця з Олею
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 463); Сергій сьогодні менше сипле
сарказмами, настроєний скоріше на філософський лад
(Олесь Гончар, Циклон, 1970, 11); * Образно. Чубенківський загін
брів напомацки, поліські сосни обступили з усіх боків, і
шуміли, і сипали рівним сном шепіт, і рипіли, мов
снасть, і вуркотіли, мов паруси (Юрій Яновський, II, 1958, 209).
♦ Сипати докорами на кого — докоряти комусь.
Прийшов Яків додому, і .. вона сипала на його [нього]
докорами (Панас Мирний, I, 1954, 234); Сипати дотепами
(жартами, дотепи, жарти) — часто вставляти в свою мову
жартівливі, гострі, дотепні слова, фрази і т. ін. У центрі
уваги була Оксана, яка весь час сипала дотепами,
розповідала веселі історії з інститутського життя (Василь Минко,
Ясні зорі, 1951, 239); Невеличкий, але меткий, .. він
стояв посеред натовпу учнів і сипав дотепи (Петро Колесник,
Терен.., 1959, 29); Радивон сам вдоволений до нестями...
Сипле жартами, що від них молодиці аж мліють (Костянтин Гордієнко,
Дівчина.., 1954, 86); Сипле [Миша] жарти .. Дівчина
всміхається (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 165); Сипати компліменти
див. комплімент; Сипати питання (запитання, питаннями,
запитаннями) — ставити кому-небудь багато
запитань. — Який Бонковський? Які карбованці? Може,
ти гроші загубив у дорозі? — сипала Онися питання
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 169); Тепер Батуллі розв'язно
зацікавлений, просто дивиться в очі Молоканові, сипле
запитання, дає поради (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 427); Сипати
прислів'ями — часто використовувати в своїй мові
прислів'я. На косовиці сіна або сівбі Герман Карпович
без кінця сипав прислів'ями (Терень Масенко, Роман.., 1970, 36);
Сипати прокльони (прокльонами) — проклинати кого-небудь.
Той [хаджі] в безсильній злості лишень плював
та сипав прокльони (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 295); Очі горіли
сатанинським вогнем, а почорнілі вуста сипали прокльони
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 391); Поки гестапівець, сиплячи
прокльонами, сичав і зводився з землі на ноги, .. в полі,
недалеко від села, спалахнуло червоне полум'я (Дмитро Бедзик,
Дніпро.., 1951, 180); Сипати словами (слова) —
багато й швидко говорити. Пані так і сипле словами, і
хусточкою очі обітре, і руками сплесне (Марко Вовчок, I, 1955,
262); Віта сипала словами, сміялася, обнімала, не даючи
Ані й отямитися (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 158); Все,
що сказав Євген, ніби не стосувалося її, а когось іншого.
А він ніби не помічав того, перехилився до неї, сипав слова
(Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 279); Як горох (горохом) сипати
(обсипати) див. горох; Як з (із) рукава (з мішка) сипати
— дуже багато говорити. Говорить, як з рукава сипле
(Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 302); Кирило сипав як із рукава:
про «бариню», .. про порошки для апетиту (Степан Васильченко, II,
1959, 168); І сипле [Патякало] вже як з рукава, І вже
таке торочить, Що Потакайло лиш кива, А інші всі
регочуть (Дмитро Білоус, Зигзаг, 1956, 19); [Канупір:]
Слухаєш-слухаєш його, аж голова тобі почне макітритись,
а він сапе [сипле] та й сипе як з мішка (Марко Кропивницький, II, 1958,
138).
7. перех. і неперех., чим, перен., розм. Виконувати
дії, пов'язані з великою інтенсивністю або безперервністю.
Поцілунок за поцілунком сипле. Василь стоїть,
регочеться. Галя сердито одпихається (Панас Мирний, IV,
1955, 148);
// Із захопленням, енергійно грати на
музичному інструменті. Всім відомий у районі бригадир
Микола сипле танці на гармоні і пісні довкола (Микола Упеник,
Вітчизна миру, 1951, 101); Сидів на нижніх нарах веселоокий
баяніст і сипав переборами, а хлопці посеред вагона
давали лиха закаблукам (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 38);
// Співати енергійно, довго (про птахів). Жайворонки,
та божа дрібнота, що лиш вона одна під саму синяву
небес.. збивається, сипала солодкими перлинними трелями
(Ольга Кобилянська, III, 1956, 461); У молодому дубняку зозулі
сипали «ку-ку...» (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 332); Соловейко
Навесні, Навесні Сипле співи Голосні, Голосні (Григорій Бойко,
Ростіть.., 1959, 14).
8. перех. і неперех., перен. У великій кількості, щедро
спрямовувати дію на кого-небудь. Чи не він [козак]
то гука, перескакує гору й байрак І на вражі полки сипле
кару і жах? (Українські поети-романтики.., 1968, 141); Душа
його [поета] кипить, рокочуть грізно струни І сиплють
на земних богів свої перуни (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 369);
// розм. Бити, шмагати, лупцювати кого-небудь чимсь.
[Недоросток:] Коли б оце тобі вліпив в долоню з
десяток лінійок, як, бувало, наш дяк сипле, тоді б у голові
в тебе швидше колеса повертались... (Степан Васильченко, III, 1960,
92); — Жерти так умієте? — і шпурляла [мачуха] якоюсь
ломакою услід за чоловіком, а пасербиці сипала
запотиличниками (Гнат Хоткевич, II, 1966, 94); На голови катів ми
сиплемо удари (Володимир Сосюра, I, 1957, 52);
// Посилено стріляти
в кого-небудь. Турецькі гармати сипали ядрами зо дві
години. З-за диму не було сонця видно (Осип Маковей, Вибр.,
1956, 500); Уночі партизани поодинці — врозсипну —
підкрадалися до будинку і стріляли у вікна. Тоді там
зчинялася тривога — звідти сипали з кулеметів (Іван Микитенко,
II, 1957, 275);
// Спрямовувати у великій кількості.
Галичани турляли драбини дрючками, сипали рій стріл
(Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 310); * Образно. Сонце
палке сипле стріли на білую крейду (Леся Українка, I, 1951,
151);
// Давати кому-небудь щось у великій кількості,
наділяти когось великою кількістю чого-небудь. Дітей, що
за ним так, як сарана, біжать, заставляє [чоловік]
танцювати, а їм за те жменями .. горішки сипле (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 290); Швиденько Мороз розгортає пакунки
І сипле їм [дітям] щедро свої подарунки (Степан Олійник, Вибр.,
1959, 163); * Образно. Всі тільки ніченьку й ждуть,
Щоб, одягнувшися темними крилами,.. Щедро і сміло
бажаючим сипала В вічі снодійні маки (Яків Щоголів, Поезії, 1958,
316).
9. неперех., розм. Прибувати у великій кількості звідки-небудь або кудись. — Я не знав, де їх [людей] у сина дівати. Таки так і сиплють, так і сиплють! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 244); Позаду зі сходів все ще сипав, мов гречка з сита, чорний натовп пасажирів (Петро Панч, II, 1956, 115).
10. наказ. сп. сип (сипте), неперех., розм. Уживається як спонукання до дії. — Разом на нього, Пачку! Сип йому головою в живіт, щоб на місці перевернувся! — крикнув Владко (Іван Франко, VI, 1951, 145); Безладна стрілянина і вигуки: «Отак їх! Пішли навтіки сині жупани! Сип по них з кулемета!» (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 23); — Сипте, хлопці, до пана гетьмана: нова здобич у руки нам пре (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 177).
11. перех., діал. Відливати (у 6 знач.) що-небудь. Як сипле [гуцул] що або вирізує, — кладе туди сто орнаментів, сто мотивів, сто барв. Так же й убирається, так же й співає (Гнат Хоткевич, II, 1966, 68).