в означеннях
Тлумачення, значення слова «сипатися»:

СИПАТИСЯ, плеться; мн. сиплються; недок.

1. Падати (про що-небудь сипке або дрібне). Сидить собі [Іван] у млині, дивиться, як мельник орудує, як засипається зерно, як борошно сиплеться (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 56); — Сиплються п'ятаки в мою шапку, а шинкарка знай частує та частує! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 67); Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (Андрій Головко, II, 1957, 28); Веселим водограєм сиплеться в бункер золотисте зерно (Радянська Україна, 9.VIII 1949, 2);  * Образно. Ось молодий сміх дівчини розкочується по лісі і жаром сиплеться в парубочу душу (Михайло Стельмах, I, 1962, 401);
//  Осипатися, зсуватися, обрушуватися (про землю, пісок і т. ін.). Гуркіт залунав десь поблизу, затріщав, немов валився якийсь дерев'яний будинок або сипалось каміння з горища (Іван Франко, VII, 1951, 354); Кулі впивалися в стіну над головою, і штукатурка сипалась йому за шию (Олесь Гончар, III, 1959, 146);
//  Опадати, обсипатися (про зів'яле листя, переспіле зерно, про цвіт, достиглі плоди і т. ін.). Не сумуй, що листя Сиплеться додолу: Знов зазеленів По всьому околу (Павло Грабовський, I, 1959, 219); Сиділи ми в садку, там саме зацвітало і сипався з каштанів білий цвіт (Леся Українка, I, 1951, 185); Жали [селяни] ячмінь, а він уже перестиг — сиплеться, тільки й можна по росі ранками жати (Андрій Головко, II, 1957, 422); Сиплеться достигла нива, Жати проситься (Сергій Воскрекасенко, Цілком.., 1947, 60); З груші Сипались грушки (Михайло Стельмах, V, 1963, 372);  * Образно. Синиці голос-голосок Один не збляк, один не змок, Голками сиплеться сухими (Максим Рильський, II, 1960, 52);
//  Губитися, втрачатися. [Голос:] Дядьку! Мішок подрався, гроші он по дорозі сиплються (Степан Васильченко, III, 1960, 435);
//  Випадати з чого-небудь (про багато предметів). Хапав [Спичаковський] залізничника за комір, той випускає з переляку свою книжку, з якої сиплються якісь папірці (Іван Кочерга, II, 1956, 49);  * Образно. Ще зорі сипалися в роси, Ще не займавсь на сході ліс, А вже передзвеніли коси.. — на сінокіс (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 50).,
Порох (порохно) сиплеться; Порохня сипалася з кого — хтось дуже старий. [Баба:] Ну, подумайте! Та з тебе ж порох сиплеться! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 478); — Він уже підтоптаний, вже порохно з нього сиплеться (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 44); [Храпко:] Бісів дід! Аж порохня з його [нього] сиплеться, а ще таки плутає ногами (Панас Мирний, V, 1955, 133); Сипатися як із мішка (із рукава) — з'являтися безперервно, один за одним, у дуже великій кількості. Шляхта кричала, ґвалтувала. Проекти, один одного дивніші, сипалися як із мішка, виникали щохвилини й щохвилини ж гасли (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 275).

2. розм. Литися (про рідину). В чарку вогнисту з перехиленої пляшки сипалось фіалково-гаряче та сріблясто зелене вино (Павло Тичина, III, 1957, 32).

3. Летіти, розлітатися, розсипатися, розбризкуватися в усі боки дрібними частинками (про що-небудь сипке або дрібне). Вже б'ють козаки напропаще [напропале]; іскри сиплються густо, і от-от комусь погибель! Аж зразу — черк! Пополам обидві шаблі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 107);
//  перен. Випромінюватися, поширюватися. Єремія стояв проти вікна. Ясний світ лився на його вид, сипавсь на дороге убрання (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 37); Таня Фрунзе виходить на берег, Сонце сиплеться їй на плече (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 322);
//  Спадати, розсипатися. Скидав [чоловік] шапку, і огнистий полукіпок вогкого волосся сиплеться йому на очі й потилицю (Михайло Стельмах, I, 1962, 453).
[Аж] іскри [з очей] сиплються: а) хто-небудь стає дуже сердитим, гнівним. — В цьому році щось переміниться! — впевнено сказала Христина. — Тепер у всіх, коли скажеш про пана, аж іскри сиплються з очей (Михайло Стельмах, I, 1962, 552); Іде вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються, думають, що то він їх дратує (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 6); б) хто-небудь виділяється великою силою, енергією, завзяттям. Та й кінь же був, отой Паша! Теперечки й коней таких чортма. Ледве два чоловіка вдержать: так на двох ногах і ходить; шия — мов у лебедя, хвіст догори, ніздрі — хоч кулаки засовуй, з очей іскри сиплються! (Олекса Стороженко, I, 1957, 183); [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються. І відважний, як чортяка (Мирослав Ірчан, I, 1958, 75); Щоб [аж] іскри сипалися — дуже сильно. — Тобі треба б навколішки кинутись. Зубами, аж іскри щоб сипались, гризти оці залізні пута!.. (Андрій Головко, I, 1957, 53).

4. перен. Безперервно, у великій кількості летіти, спрямовуватися, обрушуватися на кого-небудь, кудись. Мов гадюки, свистіли монгольські стріли, градом сиплючись на боярську оселю (Іван Франко, VI, 1951, 80); Парубок стояв на колінах,.. захищаючись руками од .. кулаків, які градом сипалися на нього (Степан Васильченко, IV, 1960, 31); Скільки доносів сипалося на Мажита Гафурі, скільки безглуздих обвинувачень і провокацій з боку царського уряду й його прибічників! (Павло Тичина, III, 1957, 234); Піратський танк тав палаючи. Вздовж усієї вулиці з горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю (Олесь Гончар, III, 1959, 279);
//  З'являтися, надходити з усіх боків. Хтозна вже, що так діяло: чи Михайлові промови, чи доброта людська, а тільки пожертви починала сипатися все щедріше й щедріше (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 359).

5. перен. Звучати, лунати безперервно або з усіх боків. Бородавкін смішив усіх, розказував українські анекдоти, котрі так і сипались з його язика, неначе насіння з торби (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 85); В квітнику гудіння бджіл, а з розчиненого вікна сиплеться водоспадом музика (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 82); Сміх, збуджений, радісний, все сипався й сипався з її вуст дзвінким, чистим металом (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 5).

6. перен., розм. Руйнуватися (про дах, огорожу і т. ін.). Повітка похилилась набік, покрівля світиться, істріхи обсмикані, огорожа сиплеться (Нечуй-Левицький, I, 1956, 101);
//  Ламаючись, відпадати. Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому, аж губці з гребінця сиплються (Нечуй-Левицький, III, 1956, 268).

7. Іти, падати (про рясний дрібний дощ, сніг і т. ін.). Дощ.. сипавсь з хмар густих (Іван Франко, XIII, 1954, 53); Сипався ледве помітний сніжок (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 9);
//  Посилено литися, текти краплями (про сльози і т. ін.). Галя, сидячи в кутку, хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози, що так і сипалися з карих оченят (Борис Грінченко, I, 1963, 277); Буйні сльози текли по її щоках, сипались, мов той град, з-під долонь (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 13).

8. перен., розм. Виходити разом звідки-небудь або іти разом кудись (про багатьох людей). Що воно за диво? З білої волості сиплються люди, немов з млина по жнивах (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 125).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 194.

Коментарі (0)