в означеннях
Тлумачення, значення слова «сипкий»:

СИПКИЙ а, е.

1. Який складається з дрібних твердих частинок, не зчеплених одна з одною; який має здатність розсипатися; сипучий. Часто сипкі тіла міряли чувалом (лантухом), що вміщав 5 пудів (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 62); Навколо скрізь був жовтий сипкий пісок і всі ростини були тонкі та хворі (Леся Українка, III, 1952, 525); Іти було важко, часом провалювався [Дмитро] у сипкий сніг (Михайло Стельмах, II, 1962, 383); — Тут поперечини треба густіше слати, бач, яке сипке [вугілля], — махнув він лампкою догори (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 350); Сипкі продукти; Сипкі матеріали;
//  Який осипається, зсувається, обрушується (про землю, пісок і т. ін.). Стіна була стрімка, камінь зверха [зверху] сипкий і звітрілий на сльоті (Іван Франко, VIII, 1952, 225); Стежка в'юнилась по кам'яному схилу. Жорства і сипкий, мов попіл, ґрунт вислизали з-під ніг (Терень Масенко, Роман.., 1970, 202);  * Образно. Чув [Дмитро], як сипкий холод посипався в халяви і почав розтавати на устілці під тонкою онучею (Михайло Стельмах, II, 1962, 384);
//  розм. Який спадає, розсипається (про волосся). Передерій — довгий, гнучкий, з білим сипким чубом — нічого не сказав (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 45).

2. Який легко розпадається на окремі частинки, крупинки (про картоплю, груші і т. ін.). Дівча в сірячку — Сухорляве, бліде, Картоплину сипку Хапко в ротик кладе (Юрій Гойда, Сонце.., 1951, 84).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 195.

Коментарі (0)

СИПКИЙ 2, а, е, рідко. Те саме, що сиплий. Кирило Тур сипким, гугнивим [гугнявим] голосом [каже]: — Хіба ж тобі не страшно вмирати? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 187); Вона грайливо ткнула його ліктем, приснула сипким сміхом (Павло Загребельний, Диво, 1968, 167).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 195.

Коментарі (0)