Словник української мови

СИПОНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Підсил. до сипнути. Він лупнув очима.., — у очі наче хто йому піску сипонув, зарізало так, голова горіла (Панас Мирний, IV, 1955, 89); Повернулася Марина. Вона сипонула біля мене червоні суниці (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 149); В лісі .. зашуміли, мов по ньому сипонув хто горіхами, черепки шрапнелі (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 211); У відповідь на Соломашин поклик ніхто не обізвався, а тільки знову люто завила хуртовина і сипонула в обличчя колючим пилом (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 165); Уловив [Бобир] напрямок вітру, набрав ущерть жменю зерна й твердою рукою широким змахом сипонув на вемлю (Олекса Десняк. II, 1955, 342); Тиміш широким рухом розтягнув міхи баяна і сипонув таким перебористим маршем, що привернув до дівчини загальну увагу (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 7); Це його хлопці, горді за нього, так щедро сміхом дзвенючим сипонули!.. (Павло Тичина, I, 1957, 272); Оксен.. раптом, стрепенувшись, сипонув на долівку таким страшенним перестуком, що у всіх аж у грудях похололо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 209); Пікіруючи, сипонув [льотчик] з крупнокаліберних кулеметів, аж вода довкола шлюпки закипіла (Василь Кучер, Голод, 1961, 256); Гармата сипонула гойно уламками заліза на закутих в крицю німців та шведів (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 461); Дощ сипонув, мов сітки завісив хто вниз із неба до самої землі (Гнат Хоткевич. II, 1966, 220); Вітер дужчав, і раптом червоними цівками сипонув рясний дощ (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 17); Школярі сипонули в школу. Миттю посідали, випростались і затихли (Борис Грінченко, I, 1963, 243); Народ з криком сипонув у глибину вулиці (Іван Кочерга, I, 1956, 477); Дівочий квітник сипонув на сцену, аж зарябіло в очах (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 21).
♦ Морозом сипонуло [за (поза) спиною (шкірою)] у кого, безос. — кого-небудь раптово охопило неприємне відчуття холоду від страху, несподіваного, сильного переляку, глибокого душевного переживання і т. ін. В Тимка сипонуло морозом поза спиною. «Це — Сергій. Сергій Золотаренко. Це його робота...» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 343); Все це сказано таким тоном, що в промисловця Співанова похолов хребет і сипонуло морозом поза шкірою (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 105); Наче (немов і т. ін.) снігом сипоне (сипонув) за комір (поза шкірою і т. ін.) — кого-небудь охоплює неприємне відчуття холоду від страху, переляку і т. ін. Пройде інженер і так гляне на мене, наче снігом за комір сипоне (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 44); Тупо дивився перед собою, де в темряві губилися лінії рейок, і раптом немов хто снігом сипонув тобі поза шкірою (Андрій Головко, I, 1957, 82); Сипонути жаром (приском) по спині (за спину), безос. — кого-небудь раптово охопило неприємне відчуття від страху, несподіваного, сильного переляку і т. ін. — Один [танк], ну, прямо на голову суне. Ой! Повірите, аж наче жаром сипонуло по спині (Олександр Довженко, I, 1958, 386); Він хотів був щось сказати,.. та враз забачив серед людських голів сиву голову своєї глухої хазяйки. Це його одразу розхолодило. І обпекло. І підсмажило. Навіть сипонуло йому приском за спину (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 138).