СИПУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що сипкий 1. Прихожий ззаду сів, і, сніг сипучий живо краючи, Помчали стежкою санки (Іван Франко, XIII, 1954, 39); Поступляться сипучі піски, поступляться чорні вихорі й бурі, поступиться ерозія ґрунту, всі лихі сили перед людським розумом поступляться... (Остап Вишня, I, 1956, 396); Хлопець.. шукає, де менше піску, де він не такий сипучий, а пісок дедалі сипучіший (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 227); Він нишком переповз до яру, До круч сипучих і стрімких (Микола Бажан, I, 1946, 150); Його хазяйка мила Сипучої для нас картоплі наварила (Максим Рильський, Сад.., 1955, 56); Сипуча маса.