СИРЕЦЬ 1, рцю, чол., рідко. Зменш.-пестл. до сир.
СИРЕЦЬ 2, рцю, чол. Не до кінця вироблений або неочищений продукт; напівфабрикат, сировина. В результаті проминання трести одержується продукт, який зветься сирцем (Технічні культури, 1956, 116); Попід горою примостилася піч для обпалювання, а збоку — довга повітка для сушки й схову сирцю й готової цегли (Олекса Десняк, II, 1955, 468).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 197.