СИРЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до сирий. — Поки ми ся та й любили, сухі дуби цвіли, а як ми ся розлучили, сиренькі пов'яли... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 346); [2-й вартовий:] Сиренька [печеня], та дарма, аби гаряча (Леся Українка, II, 1951, 321).
СИРЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до сирий. — Поки ми ся та й любили, сухі дуби цвіли, а як ми ся розлучили, сиренькі пов'яли... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 346); [2-й вартовий:] Сиренька [печеня], та дарма, аби гаряча (Леся Українка, II, 1951, 321).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 197.