СИ́РО. Присл. до сирий 1;
// у знач. присудк. сл.
Про наявність надмірної вологості, сирості де-небудь.
Як чудно здалося у класі! Темно-темно, нечисто, сиро,
а дітей — тьма (Степан Васильченко, IV, 1960, 17); Осінь у лісі. Іде
дощ. Сиро в окопах (Андрій Головко, I, 1957, 59); * Образно.
На душі сиро, самотньо, на серці важко та тяжко
(Панас Мирний, V, 1955, 341).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 199.
СИРО... Перша частина складних слів, що відповідає слову сирий у 4 знач., напр.: сирокопчений, сиросолений і т. ін.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 200.