СИРОДУ́ТНИЙ, а, е, мет. Пов'язаний із стародавньою
технологією добування заліза способом безпосереднього
відновлення залізної руди вуглецем при високій
температурі. Із заліза, яке добували [слов'яни Верхнього
Подністров'я] з болотної руди сиродутним способом,
виготовляли сокири, долота, серпи, ножі, шила, ключі,
наконечники списів і стріл та інші речі (Наука і життя, 9, 1964,
43); У майстернях були виявлені залізний шлак, шматки
сиродутного заліза (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 42);
// Признач.
для добування заліза таким способом. Сиродутна піч;
Сиродутний горн.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 201.