в означеннях
Тлумачення, значення слова «сирота»:

СИРОТА, и, чол. і жін.

1. Дитина, підліток, що втратили батька й матір або одного з них. — Я сирота: без матері, Без батька осталась, І він один на всім світі, Один мене любить (Тарас Шевченко, I, 1963, 127); Рахім любив сестру особливою, ніжною і глибокою любов'ю, якою люблять сироти старших сестер, що дарують їм втрачену материну ласку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 113); — Тата нашого вбито на фінській війні, я — сирота вважаюсь (Юрій Яновський, I, 1954, 43); Сказано — як батько вмре, то це ще півсироти, а як мати, то вже ціла сирота (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 30);
//  Людина, що залишилася без рідних, близьких; одинока, самітна людина. Він оповістив, що він теж сирота, теж нема роду й плем'я [племені], що він козак з далекого села Глибова (Марко Вовчок, I, 1955, 319); [1-й майстер:] Бійся бога! Та що ж се ми за сироти нещасні? Чей єсть у нас товариші вірненькі, чей озовуться на братерський поклик (Леся Українка, II, 1951, 210);  * Образно. Залунали скарги жалібнії Моїх покинутих пісень-сиріт (Леся Українка, I, 1951, 138);  * У порівняннях. Гайдамаки встали, Помолились, одяглися, Кругом мене стали. Сумно, сумно, як сироти, Мовчки похилились (Тарас Шевченко, I, 1963, 77); Сиротою стоїть над шляхом хата, з побитими вікнами, нетоплена, .. чорна, полупана... (Панас Мирний, II, 1954, 179);
//  перен. Бідна, нещасна людина; бідолаха. — Ти ладен, мабуть, мене живою в землю закопати! — говорила Кайдашиха. — Ти хочеш з своєю Мотрею мене, сироту, скривдить? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 357).
 Зостатися (залишитися, лишитися і т. ін.) сиротою: а) втратити батька й матір або одного з них. Я свого отця-неньки не знаю; я ще в сповиточку зосталася сиротою, — і прийняв мене мій родич до себе (Марко Вовчок, I, 1955, 181); Згадала вона, як зісталась сиротою, як жила з матір'ю вдвох, ходила в гімназію, як сиділа з книжкою вечірньою добою рядом з матір'ю за столом (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 57); На сьомому році Люба залишилась сиротою (Михайло Стельмах, I, 1962, 343); Сиротою на ласці родичів лишилася [Люба] (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 24); б) бути одинокою, самітною людиною. Вмер батько наші ..Сиротою наша мати зосталась! (Леся Українка, I, 1951, 9); Круглий (кругла) сирота див. круглий.
Казанська сирота див. казанський; Морщити [із себе] сироту див. морщити.

2. перев. мн., іст. У стародавній Русі — різні категорії феодального залежного селянства.

3. тільки мн., розм. Пухирці, що з'являються на шкірі людини від холоду або нервового збудження. — Як же в хаті холодно, аж сироти на руці повставали, — промовила дівчина (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 34). Повиступали (повиступають) сироти [на тілі (шкірі)] див. повиступати; Узятися сиротами покритися пухирцями від холоду або нервового збудження. Ніжно-біле змокріле обличчя, що перед тим, взявшись на холоді сиротами, аж волохатилось дрібним пушком, тепер враз освітилося, зарожевілося ніжно, мов пелюстки в росі (Олесь Гончар, III, 1959, 186); Звалили [гайдамаки] старого на землю, сорочку на спині заголили. Жовта, як віск, шкіра під сорочкою взялась сиротами, а після кількох нагайок — синіла басаманами... (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 258).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 202.

Коментарі (0)