в означеннях
Тлумачення, значення слова «сировий»:

СИРОВИ́Й, а, е.

1. Грубий, небілений (про тканину, нитки і т. ін.). Дуже змінився й батько. Постарів ніби чи, може, що відпустив бороду та ходив у довгополій, з сирового полотна сорочці під пасок і босий (Андрій Головко, II, 1957, 409); Біля комори Марія ножем розрізує яблука-падалицю, нанизує ті кружальця на сирову нитку (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 180);
//  Зробл. із грубої, небіленої тканини. Коли ж випадав вечір, вільний від нарядів, тоді, вишикувавшись у своїх сирових домотканих мундирах, геройське незаможницьке військо хвацько крокувало з піснями (Олесь Гончар, II, 1959, 243); Він був одягнутий у сирову сорочку з домотканого полотна, довгу до колін (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 8).

2. Признач. для дальшої промислової обробки й виготовлення готового продукту; не до кінця оброблений. Такі монополії найміцніші, коли захоплюються в одні руки всі джерела сирових матеріалів.. (Ленін, 27, 1972, 357); Добуту з надр землі так звану сирову нафту, перше ніж направити споживачам, треба належним способом переробити (Сябряй, Нафта і її властивості.., 1951, 14);
//  перен. Не до кінця відшліфований, не оброблений як слід. Роблячи їх [поправки], я мав на меті подати Вам.. лиш сировий матеріал, як ми умовились з Вами. Переглядаючи рукопис, Ви можете прийняти або одкинути їх (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 370); Весь історичний матеріал в романі [«Людолови» 3. Тулуб] художньо трансформований, використаний як джерело, і майже ніде читач не відчуває його сировим, зайвим (Радянське літературознавство, 12, 1965, 62).

3. Не варений, не смажений, не кип'ячений і т. ін. — За що найнявся? — Сорок грошей, сировий харч .., дають рано води, а ввечері пити (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 87); Оля любовно ворушила довгі кільця ще сирових ковбас з їх сизим блиском застиглого сала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 360); Щавель знесла водиця, — Без борщу лишилась птиця. З того часу журавель Сировим жує щавель (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 57).

4. Те саме, що сиром'ятний. Ой, я казала, що нагаєчка з паперу, а нагаєчка з сирового ременю (Павло Чубинський, V, 1874, 599); Весь [побратим] потертий сировим ремінням, а крізь рани жовті кості світять (Леся Українка, I, 1951, 392).

5. Покритий або просякнутий вологою; вологий, вогкий, сирий. Сировая ліщинонька, чом не гориш, тілько куришся..? (Павло Чубинський, V, 1874, 812); Прибігає, нахилився, Побілів, змінився І на землю сировую Деревом звалився (Степан Руданський, Тв., 1959, 47); В шипінні сирової лозини вчувалась йому скарга хазяїв, що тратили в вогні не тільки хліб щоденний, а щось більше (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 219).

6. розм., рідко. Із в'ялим, пухким тілом; крихкотілий. Яка вона стала гладка й сирова у своєму капоті, що нашвидку застібала на голій шиї, оця годована гуска! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 217).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 200.

Коментарі (0)