в означеннях
Тлумачення, значення слова «сирий»:

СИРИ́Й, а, е.

1. Покритий або просякнутий вологою; вогкий. Коло сухого дерева й сире горить (Номис, 1864, № 6109); Сире сіре каміння поросло мохом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 45); — Ти б спочатку розпалив огонь під казаном, а тоді воду носив. Та суху соломи підкладай, а не сиру пхаєш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 134);
//  Заболочений, з великим вмістом ґрунтової вологи. Хто ж заснув тут сиротою Під баюрою сирою? (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 460); Хотів нас загарбать? Не дуже ярій: полеж тепер, кате, у ямі сирій (Павло Тичина, II, 1957, 139);
//  у сполуч. із сл. земля, могила, нар.-поет. Уживається як постійний епітет. Хто з ворогом п'є та гуляє, того і сира земля не приймає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 414); — Мати сира земле! прийми мене до себе, приголуб мене і не пусти мене на світ (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 331); Над могилою сирою Ганнусенька плаче (Степан Руданський, Тв., 1959, 55); — Дорогі тато, мамо і братик Максим! Уклоняюсь вам усім від високого неба до сирої землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 516).
Іти в сиру землю див. іти.

2. Який містить значну вологість, насичений вологою. Ніч була сира, холодна (Панас Мирний, II, 1954, 240); Темні гори зливалися з низьким сирим небом (Знання та праця, 7, 1967, 13); В коридорах шкільного будинку Чути запущеними підлогами, сирим вапном і свіжопомальованими вікнами (Ірина Вільде, Б'є восьма, 1945, 3); Дихнув, а в ніздрі — запах гнилої картоплі й сирої землі (Андрій Головко, II, 1957, 167); Чисте, без диму й сажі повітря було вологим і пахло сирою глиною (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 152);
//  Який характеризується значною вологістю повітря (про приміщення). Знову він один у сирій сірій хаті (Панас Мирний, I, 1954, 329); Із вогких окопів, із тюрем сирих,.. із заводів, із лав трудових У бурях, в пожарах прийшов він до нас, Той день, що збратав нас, що світ весь потряс (Максим Рильський, Дал. небосхили, 1959, 12).

3. Який відзначається великою кількістю дощів, опадів. Ніч темна, погода сира — одбива всяку хіть [іти грати в карти] (Панас Мирний, V, 1955, 332).

4. Не варений, не смажений, не кип'ячений і т. ін. Коли ж дивиться [Забрьоха] — вірьовка; потягнув тую вірьовку — аж і тут гарбуз сирий причеплений!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 157); В тому кухарському курені стояли столи, де кухар розкладав сиру рибу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 221); Тоскан з'їв шматочок сирого оленячого м'яса (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 46);
//  у знач. ім. сире, рого, сер. Неварена, несмажена і т. ін. їжа. Сирого не їм, печеного не хочу, вареного терпіти не можу (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 230); — Нащадок Посейдонів, Він знав огонь, а ці — сире і свіже рвуть (Микола Зеров, Вибр., 1966, 26).

5. Недоварений, недосмажений, недопечений (про продукти харчування). З печі сирого хліба не виймають (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 291); Напік [сирота] спершу такого хліба, що і в руках не вдержиш: рідкий, крізь пучки лізе, кислий, сирий (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 173); Василина кинулась до печі, всипала в миску сирого борщу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 35).

6. Не до кінця вироблений, оброблений, очищений (про продукт виробництва, матеріал). Йому вдалося закупити в Бориславі.. сирого воску (Іван Франко, VIII, 1952, 408); У двір зайшло кілька чоловік. На головах кудлаті шапки, на спинах овечі шкури вовною догори, на ногах — постоли із сирої шкіри (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 359);  * Образно. За ранні помилки мого сирого розуму і гарячого серця мені довелося розплачуватись місяцями страждань і важких роздумів (Олександр Довженко, I, 1958, 16);
//  перен. Не до кінця відшліфований, не оброблений як слід (про літературний твір, його мову і т. ін.). Не знаю, чи буде цікаво, як я пошлю туди [до ж. «Житє і слово»] пісні баладного змісту (теж сирий матеріал, бо довести до пуття я не вмію) (Леся Українка, V, 1956, 140); Не сирий опис, не пласка інформація, не холодна інтелектуальна дотепність, а саме зображення дійсного світу і дійсних людей — цю першу заповідь великого реалістичного мистецтва прози незмінно шанує і пильнує в своїй творчості Гончар (Не ілюстрація.., 1967, 203).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 197.

Коментарі (0)