Словник української мови

СИСТЕМАТИЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до систематизувати. — Думки й наміри, якщо вони не систематизовані, не приведені в порядок, не варті й торішнього снігу (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 281);
//  у знач. прикм. В лекціях потрібний не випадково відібраний, а систематизований матеріал, який витримує критику з точки зору синтетичної оцінки (Комуніст України, 6, 1970, 67); Серія систематизованих видань творів української класики.