СИВОМУ́ДРИЙ, а, е, поет. Розумний, навчений досвідом. Повнісінька зала великого театру.. Сивомудрі голови старших поруч барвистих хусток на юних кучерях гострооких дівчаток... (Остап Вишня, II, 1956, 13); * Образно. І стоїть він [Київ] над сивомудрим Славутичем — прекрасний, квітучий, древній І водночас такий молодий! (Знання та праця, 11, 1968, 5).