СИВИНА́, и, жін.
1. Сиве волосся. Косми чорного волосся,
подекуди з білими нитками сивини, просто спадали
на плечі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 56); Перша сивина заблищала
сріблом на скронях (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 410); Сивина
приємно пасувала його бадьорій рухливості (Яків Качура, II,
1958, 401); * У порівняннях. На його.. бороді повисла срібна
осіння павутина і поблискувала на скупому сонці, як
сивина (Олесь Донченко, III, 1956, 14);
// Сивий колір (волосся).
Навіть брови та невеличкі вуса зараз були волохаті і мовби
посріблені сивиною (Андрій Головко, II, 1957, 505); На сивину
волосся лягало проміння сонця (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940,
111);
// перен. Про старість. Сивина навчила Кожну мить
хорошу берегти (Максим Рильський, III, 1961, 324); Навесні, як
гай, помолодію. То дарма, що втома й сивина (Любомир Дмитерко,
Осінь.., 1959, 38); — І не соромно, тітко, у вашому віці
говорити отаке? Сивини своєї посовістилися б! (Іван Цюпа,
Вічний вогонь, 1960, 162).
♦ Дожити до сивини — те саме, що Дожити до сивого
волосу (див. волос). Свавольні діти... З них до
сивини Один дожив (Максим Рильський, II, 1960, 274); Сивина в
бороду, а чорт (біс) у ребро див. борода.
2. перен. Сірувато-біле забарвлення чого-небудь, сірувато-білий наліт на чомусь. Високо-високо залетіло вгору в дні свої останні бабине літо, висвічує сивиною на сонці (Степан Васильченко, II, 1959, 110); Кому ж повірить? Іскрам золотистим Чи сивині осик, осик глухих? (Максим Рильський, I, 1960, 201); На ранок мороз сивиною вкривав землю, стріхи, дерева... (Андрій Головко, I, 1957, 156); Григор підсунувся до дівчини, обкутав її лице тютюновою сивиною (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 20); * Образно. Рожевий відблиск сонця ледве-ледве пробивався крізь каламутну сивину похмурого зимового ранку (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 12).
3. перен. Далекі часи; давнина. Андрій слухає страшне
оповідання; із давньої сивини, через століття, до нього
долітають дикі зойки (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959,
27).
З сивини віків (століть) — з дуже давніх часів, з
давніх-давен. [Придорожній:] Правда, Іване,
в ньому [портреті] неначе з сивини віків проглядає сила
дика і войовнича (Олександр Корнійчук, II, 1955, 106); — Скільки ж
казок про нас перекажуть [майбутні покоління], скільки
пісень проспівають про нас!.. І воскреснемо ми, — сказав
Щорс.. — І повстанемо з сивини століть, і пройдемо
перед ними могутнім строєм, повним урочистого ритму
й краси (Олександр Довженко, I, 1958, 188); Сивина віків (століть) —
дуже давні часи; давнина. Як не можна з матері сміятися,
так не можна і дівчину навіть словом образити...
Сивина століть, оберігаючи майбутнє поколінь, турбувалася
про найкращі і найтрудніші дівочі літа (Михайло Стельмах,
I, 1962, 260); У сивину (сивині) віків (століть) —
дуже давно, за найдавніших часів. Дружба українського
народу з чехами і словаками пройшла через всі можливі
випробування. Зароджувалась вона ще у сивині віків
(Радянська Україна, 26.V 1968, 3).