Словник української мови

СИВИ́ЗНА́, изни, жін. Те саме, що сивина. Бреде [кобзар] ось селом, На плечах полатана свита; Нависла сивизна йому над чолом (Іван Манжура, Тв., 1955, 154); Чорне убрання і гладко причесане волосся, чорне, з чималою сивизною, надають жінці чернечий вигляд (Леся Українка, III, 1952, 591); З-під беретика вибивалося коротке пасмо чорного кучерявого волосся — злегка посрібленого сивизною (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 329); [Тарас:] Вибачте, професоре. Але ж ви знаєте, що ми не всяку сивизну поважаємо (Іван Микитенко, I, 1957, 163); Усе в природі чекало снігу. А він лише поманив примарною сивизною інею і кількома ріденькими лапатими сніжинками (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 131).
 З сивизни віків (століть) — те саме, що 3 сивини віків (століть) (див. сивина). Виринають з сивизни століть і проходять гордою ходою перед нашими воїнами славні прадіди — Байда-Вишневецький, Дорошенко, Нечай, Богун, і Богдан, і славний Морозенко, і козаки Швачка та Голота — і кличуть до бою за Батьківщину (Олександр Довженко, III, 1960, 22); Сивизна віків (століть) — те саме, що Сивина віків (століть) (див. сивина).