ТА́БІР, бору, чол.
1. Місце тимчасового розташування
війська поза населеним пунктом. — Пробравсь [Шраменко]
у лядський табір, убив хорунжого й корогов його
приніс до гетьмана (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 61); —
Тепер твій Данило щез десь, і, хто знає, може, незадовго
його побачите в таборі монгольського хана яко його
вірного підданця (Іван Франко, VI, 1951, 51); Командир роти
Антонович ще довго снував по своєму табору,
перевіряючи пости (Олесь Гончар, III, 1959, 308);
// Укріплене місце
тимчасового розташування козацького війська з
обозом. У запорозькому таборі все спало. І ніхто не чув,
як підкрався польський загін (Олександр Довженко, I, 1958, 246);
// Військо, розташоване в такому місці. Де з'являвся
Вишневецький між збройним людом, там робилося
весело, табір запалювався його вогнем (Іван Ле, Наливайко,
1957, 48);
// перев. мн. Місце тимчасового розташування
військових з'єднань для проходження тренувальних
занять. Останній вечір перед виходом до таборів біля
казарми було особливо людно (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 60);
На передмісті — гук горніста І майоріння прапорів: То
повертається до міста Червоне військо з таборів
(Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 35).
Табором стояти (ставати, стати, розташовуватися,
розташуватися і т. ін.): а) робити тимчасову зупинку
в певному місці для відпочинку, ночівлі, підготовки до
бою тощо (про військо). В Яру колись гайдамаки
Табором стояли, Лагодили самопали, Ратища стругали
(Тарас Шевченко, I, 1963, 336); Дивізія стала табором у горах
(Олесь Гончар, Новели, 1949, 45); б) зупинятися просто неба
для перепочинку, ночівлі тощо (про гурт людей). Се
та знаменита криниця, до якої заїздяться люди з
далеких сіл і стають табором в ніч під десяту п'ятницю
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 238); Поспішився [Семен] за волами,
котрі саме збігали з гори в долину, де табором
розташувалися на ніч парубки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 96).
2. Кілька або більше родин циган, що кочують разом, а також їх стан, обоз. Вони наблизились до підвід, які здалися їм циганським табором (Юрій Яновський, Мир, 1956, 110); В циганському таборі — тривога. Хто скаче так шалено до їхнього табору? Яке ще лихо впаде на їхні голови? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 69); * Образно. Що мене найбільше вразило тут [у Неаполі], то вуличне життя. Скрізь — і в Венеції, і в Флоренції, і в Римі — життя європейське, більш-менш спокійне. А тут пекло, циганський табір (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 270).
3. Місце тимчасового розташування великої групи
людей; група людей, що перебуває в такому місці.
Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький
отаман... не спить, по табору ходить... (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
179); Проминули [комсомольці] три полотняні
намети — табір експедиції — і пішли вгору, до стрімких
скель (Олесь Донченко, II, 1956, 46); Табір у степу. Обід.., коло
вогнища — сівальники обідають (Андрій Головко, I, 1957, 310);
// Літня будівля, загін для худоби поблизу пасовищ,
випасів. — Так де, по-твоєму, краще закладати
літній табір для худоби: на Данелевщині чи на Грузькій? —
перевів розмову Дорош на господарські справи (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 172); Влітку поросят утримують у таборах
і вони користуються пасовищем не менше 3—4 годин
на день (Свинарство, 1956, 236).
▲ Польовий (степовий, бригадний і т. ін.) табір —
місце тимчасового поселення польових бригад на час
сезонної роботи. Надвечір у польовий табір приїхав
Прокіп Тетеря.., він ходив із сажнем по полю, заміряв
виоране (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 14); Тут-там розкидані по
степу бригадні табори (Андрій Головко, I, 1957, 332);
Піонерський табір — оздоровчо-виховний заклад для
піонерів і школярів у СРСР. Повернулися хлопці до
школи 3 піонерських своїх таборів (Ігор Муратов, Піонер. слово,
1951, 44).
4. Місце, де перебувають військовополонені, в'язні.
— А що вже на Холодній горі [у Харкові] в таборах
робиться — не переказати. Щодня машинами вивозять
мерзлих полонених (Олесь Гончар, IV, 1960, 72); Вони
були в подертих брудних шинелях і озброєні чим
доведеться — більшість із німецькими гвинтівками в
руках — це були наші полонені, яких тільки-но визволили
із табору (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 500).
Концентраційний табір див. концентраційний.
5. перен. Суспільно-політичне угруповання; течія,
напрям. А наша правда, наш визвольний прапор І наша
кров, пролита в грізний час, Іще міцніше згуртували
табір Демократичних сил навколо нас (Іван Вирган, Квіт.
береги, 1950, 72);
// Група людей, що мають однакові
погляди, переконання. Перебуваючи в одному таборі з
Чернишевським, Добролюбовим, Шевченком і іншими
революційними демократами, він [Писарєв] закликав
до революційного повалення самодержавства (Наука і життя,
12, 1958, 50); Майнуло якесь таємне крило — і
розділило людей на два ворожих табори. Чомусь згрудилися
легіні і одна половина гостей коло Марусяка, і чомусь
друга половина оступила стіл Срібнарчуків (Гнат Хоткевич, II,
1966, 198).