Словник української мови

ТАБЛИ́ЧКА, и, жін. Зменш. до таблиця. Для зручності користування сітьовий графік комплексу має табличку. Вона наче поділяє його на окремі графіки, не порушуючи при цьому технологічного зв'язку (Робітнича газета, 16.III 1965, 2); А я.. все в табличку дивлюся, поки він усіх перепитає (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 404); Все там [у школі] було чудне, незвичайне, якісь таблички з гачками та закарлючками (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 27); Сапфо щось пише на восковій табличці (Леся Українка, III, 1952, 722); Ко наблизився, глянув на табличку й прочитав: «Школа» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 173); Дверей двоє. На одних стандартна табличка з написом: «Головний редактор» (Олександр Левада, Нові п'єси, 1956, 7).
▲ Табличка множення — те саме, що Таблиця множення (див. таблиця). А покине [о. Телесницький] сього [Козакевича], дивись,.. чепиться [учепиться] Мороза за якусь помилку в табличці множення (Іван Франко, IV, 1950, 224).