ТАБОРИ́ТИ, ів, мн. (одн. таборит, а, чол.), іст. Представники революційно-демократичного напряму в антифеодальному національному русі чеського народу в XV ст.; учасники гуситських воєн (1419—1434 рр.) у Чехії. Ще в свої шкільні та студентські роки Володимир Ілліч міг читати в бібліотеці батька книжки і про Яка Гуса, і про таборитів (Радянське літературознавство, 2, 1965, 32).