в означеннях
Тлумачення, значення слова «табу»:

ТАБУ́, невідм., сер. У первісних та відсталих племен і народів релігійна заборона певних дій, слів тощо, порушення якої, за забобонними уявленнями людей, неминуче спричиняє тяжке покарання. Табу — своєрідна заборона вживати за певних умов ті або інші слова, зокрема власні імена. Явище «табу» поширене у багатьох відсталих племен і народів — полінезійців, австралійців, зулусів, ескімосів тощо (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 192);
//  перен. Взагалі яка-небудь заборона. Негритянко! Задумлива ноче, Забудьмо сьогодні про всі табу, Серце мов виспівати хоче Твоїм рукам золоту хвальбу (Дмитро Павличко, Пальмова віть, 1962, 82).
Накладати (накласти) табу на що, книжн., ірон. — забороняти певні дії, слова тощо. Глядач просто не бачить науково-популярних фільмів. На ці короткометражні фільми кінопрокат наклав священне табу (Вітчизна, 2, 1967, 174).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 11.

Коментарі (0)